«Військові на сході потребують особливої духовної опіки» – капелан о. Андрій Сіданич
Капелан 2 Галицької бригади Нацгвардії України отець Андрій Сіданич вже вчетверте повернувся зі сходу країни. Взагалі, це його дев’ята поїздка, адже відвідувати військових на сході він почав задовго до того, як став капеланом. Щоразу перебуваючи там, де кожної хвилини відчувається напруга, отець Андрій відмічав одну річ: «військові на сході потребують особливої духовної опіки».
Отець Андрій розповідає, що різниця у підтримці військових, які знаходяться поза межами свого гарнізону, і тих, що у пункті постійної дислокації, досить значна.
«Наші військовослужбовці, які виконують завдання поза межами гарнізону, відчувають, що вони є на чужині, – розповідає отець Андрій, – і вони потребують особливої домашньої опіки. І саме капелан приносить такий момент затишку, домашнього спілкування, молитви і радості».
Капелан розповідає, що попри ті завдання, які гвардійці виконують на сході, вони разом розпочинали день з молитви. Але й протягом дня отець Андрій намагався давати військовим не лише духовну їжу.
«Я старався кожного дня, який видається для них повсякденним, що наближає їх до повернення додому, давати їм короткі меседжі, коротенькі слова, повчальні історії, або якісь думки на день, щоб вони цей день прожили не лише з користю для військової справи, а й для духовного та інтелектуального розвитку».
Отець Андрій вважає, що в цей час, коли гвардійці далеко від дому, вони повинні навчитися розвиватись в різних сферах. Для цього капелан разом з військовослужбовцями займалися спортом, грали у шахи, обговорювали фільми, читали книжки.
«Кожного разу, коли я на сході, я знаходжу можливість поспілкуватись з кожним окремо на різні тематики. Намагаюсь знайти, що цікавить цього хлопця, говоримо про це. В неділю у нас завжди були Літургія та сповідь».
Цього разу, коли отець Андрій перебував на сході, разом з гвардійцями відсвяткували свято Покрови. Їх запросили до однієї зі шкіл, де діти продемонстрували неабиякий патріотизм, підготували концерт, говорили про військо.
«Ввечері хлопці знаходили час для молитви також, – розповідає капелан. – Збирались у невеличкій капличці, проводили там десь пів години. До речі, саме ця капличка була з гвардійцями Західного ОТО кілька років тому в іншому місті, де вони виконували завдання. Я зініціював і допоміг у її перевезенні сюди».