Перейти до вмісту

ТУРБОТА ПРО
ДУХ
ВОЇНА КРАЇНИ РОДИНИ КАПЕЛАНА

Департамент військового капеланства Патріаршої курії УГКЦ є допомiжним органом при Главі Української Греко-Католицької Церкви та Синоді Єпископів УГКЦ у сфері душпастирської опіки військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань України, а також членів їх сімей

«Сьогодні ми, як капелани, а також і волонтери, лікарі, родина – ті, які стоять на межі між миром і війною – повинні вміти зробити так, щоби людина ту війну зі собою не принесла додому»

керівник Департаменту військового капеланства при Патріаршій курії УГКЦ

владика Богдан МАНИШИН

Фундація Архистратига Михаїла: духовна опора для захисників, капеланів та їх родин

Упродовж років воєнної агресії проти українського народу Українська Греко-Католицька Церква стала одним із осередків єднання нашого суспільства довкола допомоги та підтримки українського воїна

Душпастирська опіка

Система заходів із задоволення духовно-релігійних потреб (ЗДРП) спрямована на забезпечення реалізації конституційного права військовослужбовців, працівників Збройних Сил України та членів їхніх сімей на свободу світогляду і віросповідання шляхом здійснення душпастирської опіки, релігійно-просвітницької роботи, соціально-доброчинної діяльності та консультування командування з релігійних питань.

Релігійно-просвітницька діяльність

Релігійно-просвітницька робота спрямована на ознайомлення військовослужбовців з основами релігійного світогляду, з етичними засадами військової служби та громадянського обовʼязку захисту держави, а також на виховання в особового складу духу патріотизму, братерства та взаємоповаги.

Соціально-доброчинна діяльність

Соціально-доброчинна діяльність спрямована на турботу про соціальні потреби військовослужбовців і налагодження партнерських відносин із представниками релігійних, благодійних (волонтерських), громадських організацій із метою надання всебічної підтримки, забезпечення турботливого ставлення до військовослужбовців та членів їх сімей.

Консультування військового командування з релігійних питань

Консультування військового командування з релігійних питань спрямовано на надання командуванню фахової інформації про вплив духовно-релігійних чинників на виконання визначених завдань, а також пропозицій і консультацій стосовно організації заходів ЗДРП особового складу та інформування командування щодо РО та РС.
ЦЕРКОВНО-КАНОНІЧНИЙ
ЦИВІЛЬНО-ПРАВОВИЙ
ВІЙСЬКОВО-ПРАВОВИЙ

ЄПАРХІАЛЬНА КУРІЯ

  1. Прохання кандидата на імʼя Єпархіального Єпископа
  2. Прохання Єпархіального Єпископа на імʼя Глави Церкви
  3. Згода Глави Церкви
  4. Угода між Главою Церкви та Єпархіальним Єпископом щодо переведення священнослужителя у підпорядкування Главі Церкви (на термін дії військового контракту)
  5. Декрет Глави Церкви про призначення на військове капеланське служіння (з моменту зарахування на військову службу)

Департамент військового капеланства Патріаршої курії

  1. Заява Глави Церкви до Державної Служби з етнополітики і свободи совісті (ДЕСС)
  2. Заява кандидата до ДЕСС, завірена уповноваженим від УГКЦ
  3. Копія сторінок паспорта/реєстрації місця проживання
  4. Копія ідентифікаційного номеру
  5. Копія диплому про вищу освіту
  6. Отримання мандату на право здійснення військової капеланської діяльності від Глави Церкви

Територіальний центр комплектування та соціальної підтримки (ТЦК СП)

  1. Письмова згода командира військової частини
  2. Номер мандата
  3. Проходження ВЛК
  4. Підписання контракту
  5. Наказ МОУ: присвоєння офіцерського звання та призначення на посаду військового капелана в Службу військового капеланства
63672884_905

Ма́ртин Ту́рський (лат. Martinus Turonensis; 317 — 8 листопада 397) — римський офіцер, християнський священик, святий. Єпископ Турський (371—397). Засновник капеланства. Народився у Саварії, Панонія. Дитинство провів у Павії, Італія. Більшу частину свого життя провів у Галлії. Заснував Мармутьєрьске абатство (372). Помер у Канді, Галлія.
Життєпис записаний його сучасником Сульпіцієм Севером. Вшановується у більшості християнських церков. В іконографії та живописі зображується у вигляді воїна-вершника, що дає частину свого плаща жебраку; чоловіка, що розрізає свій плащ, тощо. Вважається захисником від бідності й пияцтва; патрон жебраків, злиденних, шинкарів, виноробів, вершників, вояків тощо.

439076331_2002130673515317_3365720208540936167_n

Святий ЮРІЙ народився у III столітті в Каппадокії. Він походив із князівського роду. Його батько обіймав високу посаду в римському війську, однак незабаром його скарали на смерть за Христа, і мати з дитиною переїхала до свого маєтку в Палестину, у місто Ліди. Вона присвятила життя вихованню сина, навчила його Святому Письму. Святий Юрій вступив на військову службу і завдяки своїм здібностям і мужності, виявлених у боях, вже в молодості одержав звання полководця і трибуна при імператорі Діоклетіані. Він стає радником, супутником, наближеним імператора. Однак, коли Діоклетіан почав гоніння на християн, Святий Юрій не вагаючись відмовився від слави, почестей і земних благ і встав на захист віри свого батька — християнства. Міцний, непоборний воїн, він зазнав тяжких мук за сповідування Христа і загинув від них.

Velykomuchenyk-Dymytriy-Solunskyy

Святий Димитрій жив у другій половині третього сторіччя у місті Солуні, по-грецьки — Тессалоніке, де його батько був висо­ким цісарським достойником. Після смерті батька цісар Максиміліан зробив його солунським проконсулом. Святий Дмитрій від дитинства був вихований у християнській вірі. Хоча займав високу посаду, але свою віру явно визнавав та був апостолом своєї віри. За це цісар Максиміліан наказав вкинути його до в’язниці. Будучи в ув’язненні, святий Дмитрій благословив святого Нестора на боротьбу з цісарським непереможним гладіатором Лієм. Святий Нестор виступив проти Лія з хрестом у руках, переміг та вбив його. Цісар, довідавшись, що Дмитрій благословив Нестора на боротьбу з Лієм, послав своїх вояків, і вони прокололи тіло Дмитрія списами. Це було 306-го року.

original-1200991830

Згідно з описом святого Григорія Ниського, він походив зі Сходу. Молодим воїном разом зі своїм полком він прибув в Амасію, в Понті. За імператора Максиміяна, коли християнська кров текла струмками, святий Теодор перед начальством цілого війська став голосно величати Христа Спасителя. Полковник Вринк не хотів передавати його зразу на муки і дав йому час, щоб той передумав. Та за той час святий Теодор спалив поганську божницю, як доказ безсилля поганських ідолів. Тепер його поставили перед суддею Публієм. Той наказав святого бити, шматувати тіло гаками, а потім кинути в розтоплену піч. Теодор осінив себе знаком святого хреста і з молитвою на устах увійшов у вогонь і тут-таки, перш ніж полум’я його поглинуло, віддав Богу свого духа. Тіло святого упокоїлося в місті Євхаїтському, а його мощі прославилися численними чудами. Мученицьку смерть святий Теодор прийняв близько 306 р.

історії тих, хто тримає духовний фронт