Військовий капелан вчиться надавати психологічну допомогу бійцям

Психологічні травми, агресію та депресію, спричинені подіями на Сході, бійці можуть подолати за допомогою проекту «Побратим». Він включає у себе комплекс тренінгів, розроблених датським психотерапевтом Дітте Марчер. Заняття побудовані за принципом «рівний рівному». Особливість цієї методики полягає в тому, що допомогу бійцю надають побратими, які пережили подібні ситуації і змогли вибратися з важкого психологічного стану.

Психологічна допомога бійцям АТО стала чи не найактуальнішим питанням сучасної медицини. В Україні немає ані достатньої кількості психологів та психіатрів, готових працювати з таким контингентом пацієнтів, ані досвіду. З іншого боку, в самих бійців немає практики роботи з психологами. Одні вважають, що це принизливо і вони впораються з проблемою самостійно. Інші ж взагалі заперечують існування будь-яких негараздів. Плюс до цього воїни, які повернулися з гарячих точок, не можуть довіритися чужій людині. Вони переконані, що їх не розуміють і не сприймають, тому готові спілкуватися лише з такими бійцями, як вони самі. Враховуючи усі ці фактори, група психологів-волонтерів з Тернопільщини започаткувала програму «Побратим». Її особливість у тому, що допомогу військовим надають не медики, а інструктори, які також побували у зоні АТО.

– Принцип «рівний рівному» широко використовується серед людей, які пережили складні життєві ситуації. Це стосується і подій, пережитих у зоні АТО, – розповідає психіатр Олег Гуковський. – Специфіка функціонування психіки військового службовця полягає у диференціації оточуючих на «свій» та «чужий». І він готовий сприймати лише ту людину, яка побувала в подібних обставинах, а отже знає, що думає та відчуває його співрозмовник. Ми сформували закриту групу людей з одним досвідом, які були безпосередньо в АТО, і навчили їх допомагати собі та іншим бійцям.

Програма «Побратим» тривала кілька місяців. За цей час організатори підготували 18 інструкторів. Серед них і вихідці з Тернопільщини: Андрій Шараскін («Богема»), Валерій Чоботар («Гатило»), боєць «Айдару» Тарас Ковалик, громадський активіст і учасник АТО Володимир Малишевський, військовий капелан о. Микола Квич, психотерапевт Олег Гуковський.

– Наша допомога не заміняє у подальшому професійної психотерапевтичної чи психіатричної допомоги або реабілітації для бійців, але це є та ніша допомоги для ветеранів, до яких важко знайти правильний підхід іншим фахівцям, – зазначає Олег Гуковський. – Адже бійці закриті в собі і найкраще до них «достукатися» можуть їхні побратими, які навчені працювати з психотравмою, посттравматичним шоком, знають, як допомогти повернутися з війни не лише фізично, а й емоційно.

– Кожен боєць сам собі лікар, – каже військовий офіцер-виховник Катерина Мельник. – Потрібно усвідомити і змиритися, що слід від АТО – на все життя. Мені тренінг допоміг з’ясувати свої внутрішні проблеми і навчитися їх долати. Особисто я просто закриваю усі свої психологічні травми «в коробочку» і вчитиму це робити інших. Можливо, коли закінчиться війна, буде можливість розібрати по детальках усе пережите.

Наразі більшість учасників тренінгів, які отримали відповідні навики, перебувають у зоні АТО і допомагають своїм товаришам.

– Ідея в тому, що ветерани є найкращими фахівцями в тому, що з ними відбувається, – у своїх флеш-беках, посттравматичному стресовому розладі, безсонні, боротьбі з залежностями та агресією. Наше завдання – лише надати ефективні інструменти, які можна використовувати в подоланні цих явищ, – каже Олег Гуковський.

Під час занять учасникам тренінгу розповідали, як функціонує психіка, теорію емоцій, що відбувається з людиною в моменти шоку тощо. На завершальних стадіях проекту військових учили переорієнтуватися на життя після війни при умові, що думками вони ще там.

До слова, серед учасників тренінгів не тільки бійці, а й військовий капелан – отець Микола Квич.

– Участь у тренінгу насамперед дала мені можливість боротися зі своїми переживаннями й допомагати тим людям, які знаходяться поруч, – каже о. Микола Квич. – Курс, який ми проходили, більше зорієнтований на військового, який повертається з гарячих точок і перебуває у мирному цивільному житті. Та деякі практичні моменти я уже мав можливість застосовувати для допомоги бійцям на місці військових дій.

Зоряна Гарасимів (“Номер один”)