Військовий капелан отець Андрій Зелінський презентував свої книги в Миколаєві
У Миколаєві представили книги о. Андрія Зелінського, військового капелана УГКЦ. Презентація відбулася у четвер, 26 січня, в Миколаївській обласній універсальній науковій бібліотеці ім. О. Гмирьова
Перший військовий капелан, нагороджений Орденом «Народний Герой України», член Ініціативної групи та Наглядової ради Української Академії Лідерства, громадський діяч зазначив, що «Соняхи» – книга про друзів і для друзів, а тому написана з любов’ю та щирою вдячністю. У книжці зібрані тексти про глибоке і про глибоко людське, про духовний вимір людського досвіду війни та про справжню любов, здатну перемінити людину на сонце, а наш спільний біль – на радість спільної надії. Адже хлопці, про яких ідеться, – молоді офіцери Збройних Сил України, – втілення відданої та жертовної служби своєму народу, щирої, щедрої та до кінця вірної любові. Відтак книжка водночас є даниною світлій пам’яті тим, хто в час, коли Україну огорнула темрява і страх, запалав соняхами на полях української журби.
«У цій книжці я живу 4 повномасштабних життя одночасно. Завжди бракувало часу записати те, що відчуваєш та проживаєш, аж поки не почалась війна та поки не познайомився з деякими людьми, які були на сході країни. Це ціле покоління, і я хотів, щоб загиблі та живі бійці залишилися в нашій пам`яті… В тому числі, я говорю про ЗСУ у 2014 році, коли люди, такі як Соняхи, створили армію України. Вражало, коли бракувало практично всього – їжі, води, одежі – але солдати залишалися на місці та ніхто від них не чув скарги. Отже, тільки любов та віра здатна на перемогу…», – зазначив отець Андрій.
«На ріках вавилонських…Кілька думок про повернення» – книга, яка була презентована на Львівському книжковому форумі, за яку автор отримав особливу нагороду – Золотий герб міста Львова. «Досвід самотності – земля вигнання у світі людини. Самотність ранить, інколи навіть війною. Нині усяк, хто живе життям нашої країни, зазнає її ран, її смертей і перемог, часто також почувається самотнім у цьому досвіді. Як повернутися у домівку. Зустріч із собою справжнім, зустріч із братом у ближньому, зустріч із Богом несподіваним – це стежина вороття із землі вигнання у двори нового Єрусалиму, з пустелі людської самотності в затишок втраченого Едему, з минулого в майбутнє», – розповів автор книжок.
Також отець Андрій Зелінський зазначив, що «людина повинна відчувати життя з його прекрасними моментами і, відповідно, повинна вміти страждати. Це різноманіття палітри людських почуттів. Зараз в Україні присутнє таке явище, як комунікаційна дисфункція. Тобто люди формують суспільство удавання, де всі все роблять, а не живуть по-справжньому». Тому потрібно рухатися, прагнути до життя, інакше нічого не вийде.