«Війна консолідувала наш народ та мобілізувала Церкву», − владика Богдан (Манишин) в ефірі «Живого ТБ»

Які виклики ставить перед Церквою війна, обговорювали в прямому ефірі програми «Відкрита Церква. Діалоги». Своїми думками і переживаннями з глядачами поділився владика Богдан (Манишин), Єпископ-помічник Стрийської єпархії, керівник Ради душпастирства у кризових ситуаціях при Патріаршій курії УГКЦ.

  • Війна і мир − це дві паралельні прямі, які ніколи не перетнуться. Війна накладає відбиток і ставить особу перед екзаменом. Саме тому важливо не опускати рук і не втрачати запалу до боротьби!
  • Війна виявила як наші добрі сторони, так і недоліки, над якими нам варто працювати, і спонукає нас вчитися. Найкращі риси, які проявилися в нашого народу, − це відповідальність за чуже життя, солідарність і небайдужість, а також відкритість до тих, хто терпить.
  • Війна вплинула на кожного з нас по-своєму. Вона консолідувала наш народ! Навіть більше – мобілізувала нашу Церкву до вчинення добрих діл!
  • Кожен християнин має знати, що він також є воїном Христовим! Господь вміє поставити завдання набагато краще від будь-якого полководця. Ми маємо право себе захищати. Ми маємо обов’язок захищати тих, хто є за нами. Однак повинні чинити це без ненависті, наскільки це можливо.
  • Ворог, який воює проти нас, не потребує нашого прощення. Він не потребує нашої простягнутої руки, не потребує йти на діалог, на який ми його кличемо. Проте Ісусові важливо, щоб у нас не ввійшла та ненависть, з якою ворог воює проти нас, і ми не стали гіршими, ніж ті, проти кого воюємо, – щоб та ненависть, носієм якої є наш ворог, не взяла нас у полон і ми не стали від неї залежними!
  • Помста не принесе християнину миру! Але молитва за ворогів є першим кроком до прийняття любові, яку Господь дав нам на хресті, коли молився за тих, хто його розпинав. Вона «тримає небо» та спиняє кулі.
  • Координаційна рада душпастирства в кризових ситуаціях була покликана для того, щоб координувати діяльність комісій у нашій Церкві, котрі відчули поклик відповісти на потреби війни. Ми загалом крокуємо у трьох напрямках  − це реабілітація, формація та супровід.
  • Я хочу подякувати тим, хто надає допомогу нашим бійцям, бо ви є образом милосердного Христа. Я хочу подякувати командирам, які люблять свого солдата, котрі моляться за нього, котрі приймають наших капеланів і в тих умовах війни хочуть створити дім на передовій. Бажаю всім бійцям, щоб вони завжди пам’ятали, що в них є родини, що в них є дім і що вони в цьому домі будуть люблені.

Департамент інформації УГКЦ