Завдяки підтримці Департаменту військового капеланства Патріаршої курії УГКЦ та БО “Фундація Архистратига Михаїла” відбувся семінар для групи взаємодопомоги та психологічної підтримки родин загиблих захисників із міста Мукачево. Цей день став для учасників не просто поїздкою чи відпочинком, а теплим простором зустрічі, підтримки та внутрішнього відновлення.
Духовний супровід групи здійснював о. Андрій Алексеєв, капелан 128 окремої гірсько-штурмової Закарпатської бригади, а психологічну підтримку провадила Наталія Васько, ресурсно-орієнтований консультант, керівник мукачівcького осередку БФ “Дерево мого життя”.
Зранку у мукачівському просторі “Дерево мого життя” учасники збиралися на реєстрацію, знайомилися та ділилися першими щирими розмовами. Спільна молитва та хвилина мовчання об’єднали всіх у пам’яті, вдячності й любові до наших Героїв. У теплій атмосфері родини ознайомилися з програмою дня та розпочали цю особливу подорож разом.
За ранковою кавою народжувалися перші довірливі розмови, а дорогою до Ужгорода — нові знайомства та відчуття того, що поруч є люди, які розуміють без зайвих слів.
Особливою частиною програми стало відвідання Закарпатського музею народної архітектури та побуту. Серед старовинних будинків, тиші та історії рідного краю кожен зміг бодай ненадовго відчути внутрішній спокій, доторкнутися до коріння, традицій і сили українського народу.
Після обіду учасники долучилися до психологічної зустрічі на тему: “Невичерпні джерела нашого ресурсу”. Це була щира та глибока розмова про те, де знаходити сили жити далі, як берегти себе, підтримувати одне одного та віднаходити світло навіть після великих втрат.
Тепло, розслаблення та можливість хоча б на деякий час відпустити тривогу подарувало відвідання термально-рекреаційного комплексу “Гармонія”. Для багатьох матерів це стали рідкісні години, коли можна було видихнути, побути в тиші та дозволити собі турботу про себе.
Найбільш зворушливою частиною дня стало вечірнє «Коло своїх» біля ватри. Учасники ділилися спогадами, переживаннями та особистими історіями. Одна з матерів розповіла, що наважилася долучитися до волонтерської діяльності й тепер допомагає пораненим військовим у госпіталі. Саме на ці вихідні разом з іншими волонтерами вони організували акцію “Подаруй воїну вишиванку”. Жінка, яка втратила свого сина, знайшла в собі сили не лише жити далі, а й подарувати вишиванку іншому хлопцеві — такому ж чиємусь сину, нашому захиснику.
“Вони всі — наші діти, наші хлопчики”, — поділилася вона.
Саме в такі моменти особливо відчувається сила єдності, підтримки та любові, яка допомагає вистояти навіть у найтемніші часи.
Організатори висловлюють щиру вдячність кожному учаснику за відкритість, довіру та тепло сердець. Разом створюється простір, у якому можна бути собою, плакати й усміхатися, згадувати та знаходити сили жити далі.
Прес-центр Департаменту військового капеланства ПК УГКЦ
