V Суспільні Дні Української Греко-Католицької Церкви у м. Харків: пенітенціарне душпастирство

Під час V Суспільних Днів Української Греко-Католицької Церкви у м. Харків прозвучала низка повідомлень про потребуючих, що перебувають у місцях позбавлення волі та інтернатах.

У тюрмах, що розташовані на території Харківської області часто буває так, що на 4 заарештованих видають одну ковдру. Одна третина відбуває покарання в місцях позбавлення волі лише за підозрою. Їх вина не доведена і в більшості з них немає адвокатів. Заарештовані відчувають постійну нестачу мила, білизни і шкарпеток. Близько 40% ув’язнених хворі на туберкульоз.

Представники різних християнських конфесій закликали мешканців Харкова й України надавати посильну допомогу заарештованим.

«Коли поряд страждають, нам не може бути добре. Крім того, ці люди рано чи пізно опиняться на волі, тому ми мусимо хоча б частково переконати їх у тому, що не всі люди озлоблені, і в світі є щось світле, куди можна прийти і знайти свою розраду і спокій», — зазначила одна з парафіянок Української Православної Церкви Київського Патріархату.

Пастор християнської віри євангельської Сергій Помазан також повідомив, що на хворих дітей сиріт держава виділяє 5 гривень на день.

«Перші дні нас боялися пускати в ці заклади, бо діти не були вдягнені. Директора дитячих лікарень та інтернатів завжди очікують, що нестерпні умови, в яких перебувають сироти будуть оприлюднені і на цьому вся допомога знедоленим закінчиться», — додав пастор Сергій Помазан.

Але коли весь цей жах не оприлюднювати, а принести в такий заклад одяг, харчі, іграшки, то ставлення до християнських волонтерів одразу змінюється.

Сергій Помазан також закликав місцевих мешканців не бути байдужими до чужої біди.

«Якщо немає часу, пожертвуйте трішки грошей. Якщо скрутно із тим, із тим, то хоча б борщу чи картоплі зваріть і принесіть в лікарню голодним дітям», — попрохав пастор.

Під час обговорення спільних програм допомоги потребуючим частина уваги була приділена проблемам людей з обмеженими можливостями та їх рідним. Адже доглядати інваліда не так легко. І чималою кількістю таких людей опікуються в сім’ях. Тому Церква має допомагати цим людям, і в першу чергу надавати моральну та духовну підтримку.

Тож охочі допомогти потребуючим можуть приносити мило, білизну, одяг тощо до всіх українських церков, що розташовані в їх місцевості.

Жанна Титаренко

Сайт «Справжня Варта»