Українська міжконфесійна християнська місія «Духовна та благодійна опіка в місцях позбавлення волі» оприлюднила спільну декларацію

30-31 травня 2022 року в Києві відбулося засідання правління Української міжконфесійної християнської місії «Духовна та благодійна опіка в місцях позбавлення волі». Понад 20 років у Місії продовжують спільне служіння основні християнські конфесії України. У цій міжконфесійній нараді взяв участь представник Української Греко-Католицької Церкви священник Костянтин Пантелей, керівник Відділу Патріаршої курії УГКЦ з душпастирства у пенітенціарній системі України. Результатом праці душпастирів було прийняття спільного документу, який оприлюднено з метою широкого ознайомлення.

Заява Української міжконфесійної християнської місії «Духовна та благодійна опіка в місцях позбавлення волі» у час війни з російським агресором

Справжня свобода і мир, збереження усіх надбань, життя і розвиток нашого народу можливі лише у суверенній державі, захист якої є найважливішим обов’язком усіх її громадян. Тому Церкви Української міжконфесійної християнської місії «Духовна та благодійна опіка в місцях позбавлення волі» висловлюють велику вдячність та відданість діючій державній владі й захисникам України, усім воїнам, медикам і волонтерам. Усім, хто наближає жаданий тривалий і справедливий мир, який є фундаментальною цінністю для розвитку і збереження спільного блага, свободи та гідності кожної людини.

Від початку збройної агресії проти України 2014 року й інтервенції російської федерації Церкви Місії зберігають єдність і розвивають солідарну взаємодію у в’язничному служінні, співпрацюють з органами й установами державної влади. Це проявилося в духовній і гуманітарній підтримці потреб в’язнів і персоналу, коли з початком повномасштабної війни система постачання установ пенітенціарної системи України була порушена. Служителі наших Церков організовували евакуацію громадян із зон бойових дій, надавали прихисток внутрішньо переміщеним особам. Місія продовжує активну співпрацю з керівництвом пенітенціарної системи України, будучи надійним партнером в усьому, що служить захисту здоров’я та життя, людської гідності та реінтеграції з суспільством колишніх в’язнів.

Становище в’язнів в обставинах війни

Особливою непоправною кривдою з боку агресора є те, що наші співгромадяни, які утримуються у місцях позбавлення волі, опинилися у надзвичайно скрутних обставинах, коли безпека життя і людські умови утримання не могли більше бути гарантовані. Тому члени Місії висловлюють визнання і вдячність уряду, Міністерству юстиції та ДКВС України, які від початку активних бойових дій не шкодують сил для проведення евакуації засуджених до більш безпечних місць, керуючись ст. 27 Конституції України  та ст. 7 Кримінально-виконавчого кодексу України в частині збереження особистої безпеки.  Схиляємося в молитві до Бога й подяці службовцям ДКВС, які, незважаючи на усі ризики й тривоги війни, залишилися вірні присязі, прийняли на себе усі тягарі й небезпеки воєнного часу. Особливу скруту, загрозу життю, порушення міжнародних конвенцій про гарантування прав у часі війни пережив персонал, який опинився в районах тимчасової окупації військами російських загарбників від початку бойових дій, які забезпечували людяне ставлення до в’язнів, життєдіяльність, порядок та контроль установ. 

Заклик до влади

З огляду на обставини бойових дій, неможливість дотримання прав засуджених на непідконтрольних українській владі територіях, представники Церков Місії закликають українську владу застосувати амністію для тих категорій засуджених, для яких це можливо.  А для установ на території, контрольованій українською владою, розробити механізм звільнення засуджених громадян через інститут помилування та умовно-дострокового звільнення. Церкви Місії пропонують мережу реабілітаційних центрів, які можуть надати опіку значній кількості звільнених осіб. Також потенціал Церков може сприяти посередництву у справі евакуації в’язнів із захоплених установ на підконтрольну територію. Також ми готові посприяти в евакуації засуджених та їх особистого майна з установ, що опиняються на лінії зіткнення.

Закликаємо український уряд надати розпорядження про сприяння звершенню душпастирської опіки в установах виконання покарань і попереднього ув’язнення шляхом опрацювання департаментом публічного права Міністерства юстиції України засад пенітенціарного капеланства на основі європейських і світових стандартів. Адже умови війни показали, що духовна опіка потрібна як ніколи як в’язням, так і персоналу. Приклади душпастирської опіки на Харківщині, що перебувала під обстрілами яскраво засвідчують таку необхідність.

Звертаємося до Церков і в’язничних капеланів

У часі війни перша увага належить допомозі війську, страждаючим внаслідок війни особам і родинам, вимушеним переселенцям, людям, які втратили близьких, житло і майно. У цьому всенародному горю ми все ж не забуваймо:   «Пам’ятайте про в’язнів, немов би ви самі були з ними в кайданах» (До євреїв 13:3).  Через війну держава переживає складності у забезпеченні в’язнів усім необхідним. Численні в’язні були евакуйовані з установ, які зазнали обстрілів і руйнувань. Вони особливо потребують пастирської уваги. Долучаючись до благодійної допомоги речами та продуктами не забуваймо, що головне покликання тюремного служіння – духовне відродження для оновленого християнського життя. Також не втомлюймося проводити людяну взаємодію для забезпечення духовних потреб як ув’язнених, так і персоналу ДКВС України, а також членам їхніх родин.

Закликаємо в’язнів

Любов’ю Бога Отця і відкупительною жертвою єдинородного Сина на Хресті закликаємо в’язнів шукати Господа, допоки Його можна знайти. Неупинно пам’ятати в молитвах про жертв злочинів. Зберігати мир, терпеливе й діяльне милосердя один до одного і повагу до персоналу, який діє у надскладних умовах. «Побачать слухняні, і будуть радіти, хто ж Бога шукає нехай оживе ваше серце, бо до вбогих Господь прислухається, і в’язнями Своїми не гордує Він!» (Пс. 68, 32-33).

Під час минулорічної пандемії у багатьох з вас був відсутній досвід релігійної опіки, тому зараз в цей скрутний час оновіться духом, через навернення до Господа (Еф 4:22). Звертайтеся по духовну підтримку до в’язничних капеланів безпосередньо або через адміністрацію установ. Шукайте пастирської опіки та приводьте друзів до пізнання Бога, зберігайте любов до тих, хто належить до інших конфесій. А найбільше зберігайте християнську солідарність. Діючи так, ви проявлятимете свободу Божих дітей, які ходять у світлі. Молимося про вас, щоб наблизився час вашого повернення, якого очікують ваші близькі. Молимося, щоб ваші терпіння Господь прийняв як спасенну для вас покуту і добровільну жертву співстраждання Христові, який віддав себе ради нашого вічного життя.

Повідомив секретар Правління
Української міжконфесійної християнської місії
«Духовна та благодійна опіка в місцях позбавлення волі»
ієрей Костянтин Пантелей