Привітання керівника Департаменту військового капеланства владики Михаїла Колтуна з нагоди Дня Незалежності України

Дорогі українські воїни, ветерани,

родини наших полеглих героїв, волонтери та всі люди доброї волі, всечесні отці-капелани!

Сьогодні у нашому з вами житті – особливий день. Цього дня наші серця сповнені вдячності Богові за тридцять років незалежності України. Для нас із вами Україна – це значно більше, аніж історична, соціальна чи політична формальність. Україна – це наші з вами долі, наша невтомна боротьба, наші досягнення та поразки, наша пам’ять та наша надія, наш з вами спільний шлях – крізь пустелі непевностей, хресними стежками нашої історії до світлого і звитяжного ранку остаточного воскресіння.

​Сьогодні саме той день, коли нам із вами слід на якусь зовсім коротку мить зупинитися, аби щиро, із глибини кожного українського серця, звернутися до Творця найгучнішими словами вдячності за дар нашої свободи та гідності. Адже Україну творять люди – покликанні Богом до буття, відкуплені Спасителем та призначені до вічної участі в Божій любові. Україна – це ми. Справжня свобода та гідність кожної людини – дари Божої благодаті, якими ми покликанні щиро ділитися зі світом, а понад усе – один з одним у нашій державі, що “існує задля спільного блага” (Христос наша Пасха, 954). Бо Україна – це коли ми разом: на землі добра, в краю вільних та гідних, у нашій з вами Батьківщині.

День Незалежності України – це нагода іще раз замислитись над нашим покликанням у сьогоднішньому буремному світі, над нашою місією вірних учнів Христових, що покликані впевнено прямувати крізь віки переслідувань і гонінь, звіщаючи людям Істину, з радістю розповідаючи про те, що “ми вже не раби, а сини; а коли сини, то спадкоємці, завдяки Богові” (Гал. 4,7) – спадкоємці власної долі.

Наша історія – Боже запрошення до усіх синів і доньок українського народу невтомно і безстрашно прямувати у день завтрашній, проголошуючи людству слова відважної віри, непохитної надії та нездоланної любові. І до цієї місії Господь кличе кожного із нас саме через нашу спільну історію: з її трагічних і славних сторінок, з вихорів буремних баталій, з досвіду попрання людської свободи та гідності Він запрошує нас виходити сильнішими, більш згуртованими навколо найслабших, відкритими до світу зі свідченням Правди, якої не вдасться здолати жодним людським намірам.

Дорогі українці, ми живемо з вами недаремно: Господь покликав нас із небуття і доручив нам благородну місію бути вірними свідками Його нездоланної любові до кожної людини та цілого людства. Тієї любові, що здатна об’єднувати та окрилювати, виходити цілою з воєнних згарищ, голодних лихоліть, концентраційних таборів, умираючи за Правду не вмирати, а долаючи усі пекельні сили, постійно ставати нездоланним свідком воскресіння. У цьому Божому запрошенні – джерело нашої свободи та гідності, сила нашої з вами боротьби, зміст нашої з вами незалежності.

​Прийміть сьогодні мої найщиріші вітання з побажаннями залишатися й надалі вірними синами й доньками нашого народу, захисниками його свободи та гідності, стійкою опорою Української Держави та гарантією її незалежності.