Слава Ісусу Христу!
Дорогі працівники пенітенціарної служби!
Сьогодні такий принагідний день, що ми можемо роздумувати над Христом, який дав себе розіп’яти. Чому? Нащо? Для чого? Можемо роздумувати над собою, чому в нас ще супроводжують терпіння, коли за нас Христос помер. Можемо роздумувати над своїм ближнім, який спричиняє нам терпіння. Над тим світом, який так влаштований для нашого життя, а ми цього не помічаємо, який цей світ став для нас. Можемо роздумувати і про свою службу, яку ми несемо і за це часом не маємо вдячності., нарікаємо на нашу службу. Часто не тільки на службу нарікаємо, але на тих, кому ми служимо. І тут приходить нам мудрість Христа.
Цей хрест, над яким ми хочемо застановитися, щоби збагнути його силу, його мудрість, щоб ми її прийняли, повірили і жили в тій мудрості Христа. Бо хрест на загал сприймається всіма як терпіння. Але хрест у нашій вірі – це перемога. Перемога над терпінням, над смертю. Бо смерть його не скрила у тлінні в землі, а хрест є символом воскресіння, який не піддається силі смерті. Навіть ті, які спричиняли смерть, глузували з Христа – вони нічим не спричинилися до того, щоб зганьбити хрест, а навпаки – їхня ненависть є програшем. Ми в своєму житті зазнаємо зневаги – навіть від своїх ближніх, не кажучи вже про ворогів і про тих, які не приймають Христа навіть тепер, в сучасному світі, коли є церкви відкриті, а не приймають Христа як такого, що зобов’язує нас любити ближнього, любити ворогів, в’язнів, злочинців. Часто ми того не сприймаємо, і світ мало застановляється над тим.
Для багатьох це тільки зовнішній вигляд церкви, якогось прикриття, а справжній хрест – це наше життя і ставлення до нього і до тих, хто є в цьому житті. Це є хрест: який ми відчуваємо в родині, в стосунках чоловіка і жінки, у вихованні дитини, у несенні своєї служби. Він є незрозумілим для нас, але коли ми дивимось на хрест, що в ньому таїться сила. В ньому відкривається сила життя. Той мудрий Творець, що сотворив видимий світ. Він у добрій новині відкриває мудрість Христа. Каже зносити тягарі ближнього. Виконайте так закон Божий. І коли ми в мудрості Христа будемо терпеливо, витривало жити і молитися, терпіти і зносити, пам’ятаймо, що ця сила Христа втілиться у наше життя і ми побачимо, якою силою ми володіємо. Якою впевненість в перемогу в житті ми засвоюємо. Де ті, що церкви і хрести валили? Де вони є?
А ми звеличуємо цей хрест: не тільки той, який ставимо символом на храмах, у своїх домівках, носимо на грудях, але мудрість Христа приймаємо. Ознаменуємо себе завжди. Щоб ця сила благодаті Христа скріпила нас в щоденному нашому думанні, чині, покорі, покаянні. Маємо можливість в християнському житті збагнути ту силу Христа, у своєму житті, несенні служби, у досвіді, який ми щоразу здобуваємо. Тому сьогодні хрест воздвигається на знак того, що ніякі терпіння його не зламали – хрест постає сьогодні запевненням нашої перемоги і успішності нашого християнського життя.
Тому ми як християни, вибираємо хрест і з ним ідемо в життя. Переносячи різного роду труднощі. Не так для себе, як для ближнього, щоб тим способом посадити у своєму серці Божу любов, яку Господь заявив для праведників і для грішників. Це є та Божа філософія і Божа мудрість, до якої ми звіряємо.. .і якщо ми не збагнемо Христа, не зрозуміємо терпінь, наше життя буде розчароване, розбите і знівечене. Але тоді, коли ми приймемо хрест, коли ми йому поклонимося – тільки тоді нам розвидниться мудрість Христа, що ми можемо любити в терпіннях, ми можемо любити грішників і ворогів, ми можемо прощати.
Христос дав нам зрозуміти мудрість терпінь, щоб ми їх засвоїли у власному житті і могли з впевненням іти назустріч християнським труднощам і вирішувати проблеми нашого життя. Тільки мудрістю Христа і мудрістю терпінь пресвята Богородиця, яка прийняла волю Божу, прийняла хрест і каже: це я твоя слугиня, нехай мені буде по твоєму слову. І хоча вона повна була в любові Божій, Господь не пощадив її: він досвідчив її всіма тими терпіннями, що наше земне життя є наповнене. Він наразив її на ці терпіння, але вона його ніколи не зрадила, ні Христа, ні Його волі. Вона не відхилилася, вона не відступила – вона довірилася Богові: Господь через цей хрест і терпіння, які вона несла у своєму житті, дає їй робити щось більше, святіше, потрібніше для нашого життя і для нашого спасіння. І тому ми з таким великим довірям звертаємося до Богородиці, помимо наших гріхів і розчарувань, щоб вона для нас стала опікункою, прибіжищем, порятунком у нашому житті. Це воля і мудрість Христа досвідчуються у великій любові пресвятої Богородиці до нас. Тому маємо можливість усі ці дні застановлятися над мудрістю Христовою.
Господь дав нам у цьому світі життя, щоб ми могли прийняти волю Божу і в ній разом з Богом зустрічати те, щоб Бог приготував для нас. Не тільки терпіння, але радість, яку воно приносить, коли ми йдемо до з Господом – з тими мучениками, праведниками, які засвідчили силу Божу, дану їм, щоб вони терпінням проявили Йому вірність. І ми також налаштовані на те, хоч і маємо багато труднощів.
Молімося, з довірою відкриваймо своє серце Христові, пресвятій Богородиці, тим нашим мученикам, щоб ми могли засвоїти цю благодать Божу, яка дасть нам сили перемагати не тільки свої труднощі, але й також нести тягар ближнього свого. Амінь.
Єпископ Михаїл Колтун, 26 вересня 2011 р. Б.