Проповідь владики Михаїла Колтуна під час ІІІ Паломництва Державної пенітенціарної служби України до Унева

Слава Ісусу Христу!

Дорогі працівники пенітенціарної служби!

Сьогодні такий принагідний день, що ми можемо роздумувати над Христом, який дав себе розіп’яти. Чому? Нащо? Для чого? Можемо роздумувати над собою, чому в нас ще супроводжують терпіння, коли за нас Христос помер. Можемо роздумувати над своїм ближнім, який спричиняє нам терпіння. Над тим світом, який так влаштований для нашого життя, а ми цього не помічаємо, який цей світ став для нас. Можемо роздумувати і про свою службу, яку ми несемо і за це часом не маємо вдячності., нарікаємо на нашу службу. Часто не тільки на службу нарікаємо, але на тих, кому ми служимо. І тут приходить нам мудрість Христа.

Цей хрест, над яким ми хочемо застановитися, щоби збагнути його силу, його мудрість, щоб ми її прийняли, повірили і жили в тій мудрості Христа. Бо хрест на загал сприймається всіма як терпіння. Але хрест у нашій вірі – це перемога. Перемога над терпінням, над смертю. Бо смерть його не скрила у тлінні в землі, а хрест є символом воскресіння, який не піддається силі смерті. Навіть ті, які спричиняли смерть, глузували з Христа – вони нічим не спричинилися до того, щоб зганьбити хрест, а навпаки – їхня ненависть є програшем. Ми в своєму житті зазнаємо зневаги – навіть від своїх ближніх, не кажучи вже про ворогів і про тих, які не приймають Христа навіть тепер, в сучасному світі, коли є церкви відкриті, а не приймають Христа як такого, що зобов’язує нас любити ближнього, любити ворогів, в’язнів, злочинців. Часто ми того не сприймаємо, і світ мало застановляється над тим.

Для багатьох це тільки зовнішній вигляд церкви, якогось прикриття, а справжній хрест – це наше життя і ставлення до нього і до тих, хто є в цьому житті. Це є хрест: який ми відчуваємо в родині, в стосунках чоловіка і жінки, у вихованні дитини, у несенні своєї служби. Він є незрозумілим для нас, але коли ми дивимось на хрест, що в ньому таїться сила. В ньому відкривається сила життя. Той мудрий Творець, що сотворив видимий світ. Він у добрій новині відкриває мудрість Христа. Каже зносити тягарі ближнього. Виконайте так закон Божий. І коли ми в мудрості Христа будемо терпеливо, витривало жити і молитися, терпіти і зносити, пам’ятаймо, що ця сила Христа втілиться у наше життя і ми побачимо, якою силою ми володіємо. Якою впевненість в перемогу в житті ми засвоюємо. Де ті, що церкви і хрести валили? Де вони є?

А ми звеличуємо цей хрест: не тільки той, який ставимо символом на храмах, у своїх домівках, носимо на грудях, але мудрість Христа приймаємо. Ознаменуємо себе завжди. Щоб ця сила благодаті Христа скріпила нас в щоденному нашому думанні, чині, покорі, покаянні. Маємо можливість в християнському житті збагнути ту силу Христа, у своєму житті, несенні служби, у досвіді, який ми щоразу здобуваємо. Тому сьогодні хрест воздвигається на знак того, що ніякі терпіння його не зламали – хрест постає сьогодні запевненням нашої перемоги і успішності нашого християнського життя.

Тому ми як християни, вибираємо хрест і з ним ідемо в життя. Переносячи різного роду труднощі. Не так для себе, як для ближнього, щоб тим способом посадити у своєму серці Божу любов, яку Господь заявив для праведників і для грішників. Це є та Божа філософія і Божа мудрість, до якої ми звіряємо.. .і якщо ми не збагнемо Христа, не зрозуміємо терпінь, наше життя буде розчароване, розбите і знівечене. Але тоді, коли ми приймемо хрест, коли ми йому поклонимося – тільки тоді нам розвидниться мудрість Христа, що ми можемо любити в терпіннях, ми можемо любити грішників і ворогів, ми можемо прощати.

Христос дав нам зрозуміти мудрість терпінь, щоб ми їх засвоїли у власному житті і могли з впевненням іти назустріч християнським труднощам і вирішувати проблеми нашого життя. Тільки мудрістю Христа і мудрістю терпінь пресвята Богородиця, яка прийняла волю Божу, прийняла хрест і каже: це я твоя слугиня, нехай мені буде по твоєму слову. І хоча вона повна була в любові Божій, Господь не пощадив її: він досвідчив її всіма тими терпіннями, що наше земне життя є наповнене. Він наразив її на ці терпіння, але вона його ніколи не зрадила, ні Христа, ні Його волі. Вона не відхилилася, вона не відступила – вона довірилася Богові: Господь через цей хрест і терпіння, які вона несла у своєму житті, дає їй робити щось більше, святіше, потрібніше для нашого життя і для нашого спасіння. І тому ми з таким великим довірям звертаємося до Богородиці, помимо наших гріхів і розчарувань, щоб вона для нас стала опікункою, прибіжищем, порятунком у нашому житті. Це воля і мудрість Христа досвідчуються у великій любові пресвятої Богородиці до нас. Тому маємо можливість усі ці дні застановлятися над мудрістю Христовою.

Господь дав нам у цьому світі життя, щоб ми могли прийняти волю Божу і в ній разом з Богом зустрічати те, щоб Бог приготував для нас. Не тільки терпіння, але радість, яку воно приносить, коли ми йдемо до з Господом – з тими мучениками, праведниками, які засвідчили силу Божу, дану їм, щоб вони терпінням проявили Йому вірність. І ми також налаштовані на те, хоч і маємо багато труднощів.

Молімося, з довірою відкриваймо своє серце Христові, пресвятій Богородиці, тим нашим мученикам, щоб ми могли засвоїти цю благодать Божу, яка дасть нам сили перемагати не тільки свої труднощі, але й також нести тягар ближнього свого. Амінь.

Єпископ Михаїл Колтун, 26 вересня 2011 р. Б.