Про військове капеланство в програмі “Сила духу”
Гостем авторської програми “Сила Духу” є протоієрей Любомир Яворський, заступник керівника департаменту Патріаршої курії Української Греко-Католицької церкви у справах душпастирства силових структур України. Тема розмови – військове капеланство, зокрема, запровадження служби військового духовенства в українській армії.
Національна Гвардія першою з усіх військових формувань підписала наказ про введення 44 посад священників, це значить, що відтепер священнослужителі дев’яти конфесій зможуть влаштовуватися на роботу у нацгвардію як працівники за трудовим договором і працювати у військових частинах чи тилу. Про умови, основні вимоги до військового капелана та досвід інших країн та як впроваджують капеланство також в інших військових формуваннях, зокрема у Збройних Силах України – про це у програмі “Сила Духу” з о.Любомиром.
Традиція капеланства в українському війську дуже давня, починаючи від Київської Русі, Козацької Доби аж до часів Української Повстанської Армії завжди пліч-о-пліч з воїнами були священники, що молилися, підтримували, допомагали, навіть лікували. Проте традицію у радянські часи було обірвано і ось тепер на офіційному рівні відновлено значущу роль капелана. Та вже з перших днів війни на сході були військові капелани – на передовій, у тилу. “Багато наших священників з власної волі уже третій рік поспіль підтримують військових, адже на війні атеїстів немає. Є свідчення, коли сила молитви рятувала не одне життя. Випадково зустрів жінку, яка розповіла, що вервичка, котру я подарував молодому воїну врятувала його і ось він передав її своїй родичці, що опинилась закордоном…”, – ділиться отець, та продовжує -“Дуже багато молодих людей лиш іноді ходили в церкву, та на війні велика потреба у священнику, адже він показує дорогу до Бога. Є випадки, коли воїни охрещуються вже у досить зрілому віці. Насамперед, для воїна це підтримка, це сила духу, це віра. Церква не може бути осторонь свого народу, який бореться за свою незалежність. Зокрема, в УГКЦ уже відбулось 440 ротацій священників, маємо 18 каплиць у зоні бойових дій”.
Отець Любомир був багато разів у зоні АТО, має великий досвід і активно займається справами військового духовенства в українській армії і називає важливі риси, якимиволодіють військові капелани – любити Бога і любити Україну, володіти українською мовою, бути готовим допомогти воїну у будь-який час, знайти підхід до кожного, незалежно від його релігійного сповідування. Під час розмови о.Любомир згадує перших військових капеланів – о.ІгоряФедоришина та о.Андрія Зелінського, з якими особисто знайомий та відзначає їхню важливу участь як і багатьох єпископів, а також владику Богдана Дзюраха який минулий Великдень святкував разом з нашими військовими. Адже Церква завжди буде підтримувати український народ, який героїчно бореться за свою незалежність. І обов’язок кожного християнина молитися за своїх захисників, за священників, щоб вони служили на славу Богу і його народу.