«Паломництво – це дорога до Бога, дорога до ближнього, до самого себе, до свого серця», – Владика Михаїл Колтун

У понеділок, 30 травня, українська делегація військовослужбовців та працівників силових структур України повернулася до Львова. У храмі академії Сухопутних військ усі прочани дружно обнялися, побраталися поцілунком і подавши один одному руки помолилися «Отче наш». Цим і завершилося паломництво до Люрду, про дух якого розповідає Владика Михаїл (Колтун), духовний провідник військовослужбовців.

Владико, ви неодноразово брали участь у подібних прощах до Люрду. Чим же це паломництво відрізняється від інших і що було особливого цього разу?

Кожне паломництво є нове, бо є нові люди, новий час і нові обставини цього паломництва. Для мене воно є шістнадцятим. Однак воно відкриває нові християнські цінності, відкриває нові духовні можливості… Ключовим моментом було те, що ми молилися молитву «Отче наш» з поданими один одному руками і це підносило нас усіх і ми більше розуміли вартість молитви і християнського життя.

Як вам стелилася дорога до Люрду і які місця ви відвідали?

В дорозі до Люрду ми вступали до християнських місць і пам’яток, і тим самим входили в християнське життя. Ми проходили стежками блаж. Івана Павла ІІ, у Празі відвідали церкву, де є чисельна українська громада. В Мюнхені відслужили Божественну літургію і відвідали гріб Степана Бандери. Далі дорога вела нас через Париж, де ми відвідали Собор Паризької Богоматері.

Який момент паломництва був найважливіший?

Кульмінація відбулася в Люрді, де курсанти жили серед курсантів усіх груп світу і це також дало можливість подивитися на консолідованість військовослужбовців збройних сил усіх країн у молитві «Отче наш».

Як була представлена українська делегація?

Наша делегація була гарна. Прапороносці були наглядно виражені. Чітко займали своє місце. І це можна було бачити по тому, як зустрічали українську делегацію, хоч вона ще не є ані в унії європейській чи інших організаціях Європи, але однако Україну завжди вітали.

Куди ви попрямували після Люрду?

Після Люрду ми перебували в Барселоні у найбільшій святині Іспанії – церкві св. Родини, потім у Римі. Головна частина – це візит до Папи, який виголосив привітання українською мовою. Ми мали можливість привітатися з Папою, принаймні я і керівник військової делегації, і представити нашу вдячність і радість, що ми побували у цій святині. Потім відвідали гріб блаженного Івана Павла ІІ, запізнали весь християнський Рим і повернулися через Венецію до дому.

Які відгуки від паломництва?

Ми духовний провід гарно провели. У відзивах домінував провід Церкви, а зокрема те, що науки були практичними для життя… Приходили до мене курсанти, приватно, і мені потискали руку щиро дякуючи, що для них відкрився цей християнський світ.

Урочисті події у Люрді тривали лише три дні, чи ваше паломництво теж можна звести до цього короткого часового терміну?

Для інших може воно тривало три дні, наприклад з Америки прилетіли літаком, але для нашого паломництва це було розгорнуте паломництво. Це була дорога, це були відвідини святих місць. Люрд став кульмінацією, а зворотна дорога була підведенням підсумків, відзивів. Паломництво – це є дорога до відпустового місця і потім це дорога назад. Оце є заключний момент.

Чи прочани відразу розуміли, що паломництво відрізняється від туристичної поїздки?
Ті, які вперше їхали, були налаштовані на туристичну поїздку, щоб побачити світ, побачити Європу, а особливо говорилося про те шоу, що відбувається в Люрді. Але в часі поїздки кожен міг переконатися, що паломництво – це є дорога до Бога, дорога до ближнього, до самого себе, до свого серця. Всі ми тоді збагнули: якщо йти в дорогу, то треба набувати християнських якостей, щоб могти іти дальше. Без тих якостей дорога є тяжка, нудна, надоїдлива, а з християнськими настроями відкривається смак християнського життя.

Розмовляв диякон Роман Грица,
прес-секретар Сокальсько-Жовківської єпархії