Мама загиблого воїна: «Ми щодня молимося за навернення Росії до Бога»

Пані Слава Драбик із Самбора, якав тратила сина Тараса Драбика у перші місяці війни на Донбасі, розв’язаної Росією, своїм жертовним прикладом, щоденною молитвою вчить інших, як можна прощати навіть тим, які вбили рідного сина. Про це йдеться у сюжеті «Живого ТБ» в інтерактивній програмі «ВІДРИТА ЦЕРКВА» на тему прощення.

Пані Слава щодня ходить до храму, де разом зі спільнотою «Матері в молитві» молиться. «Ми постійно молимося за навернення Росії, за навернення внутрішніх і зовнішніх ворогів, аби вони зрозуміли, що вони неправильно роблять», – розповідає мама загиблого Героя.

«Я ходжу до сповіді дуже часто, – каже жінка, – і від цього стає набагато легше. Гнів і ненависть, які були в мені, просто розчинилися. …Ми прості смертні люди, ми мусимо вмирати. І якщо хочемо своєї власної держави, також мусимо віддавати власних синів».

Син Тарас обіцяв мамі, що Україна буде. І мама Слава в цьому не сумнівається.

Такої ж думки дотримується інший герой сюжету військовий капелан о. Іван Гуня, який ось уже три роки на передовій.

Спершу він возив гуманітарну допомогу нашим військовим та місцевим мешканцям, а тепер сприяє діалогу для утвердження миру на Донбасі.

Капелан Іван Гуня пройшов Афганістан і добре знає, що на війні головне – перемогти свою ненависть до ворога, бо інакше вона переможе тебе. «Мир приходить найперше до нашої душі, до серця, до нашої свідомості», – запевняє священик.

Як завершити війну на Донбасі? І чи зможуть подати руки одне одному українці по обидва боки окопів? Отець Іван переконує – це реально, головне – бути готовим до діалогу на рівні простих людей, а не політиків. «Коли настає час тиші, – каже він, – люди починають думати над тим, що відбувається. На запитання, що дальше робити, вони кажуть: може, вистачить уже цього?! може, вистачить вбивати одне одного, може, якось по-іншому це розв’яжемо?!».

Примирення неодмінно має відбутися, але для цього є певні вимоги. Саме на цих пунктах наголошує переговорна група, до якої належить отець Іван. «Найперша і найважливіша передумова – припинення вогню. І планове поетапне захоронення всіх, що загинули в цій війні. Потім повернення і звільнення полонених. І третє – організація внутрішнього життя на тих територіях», – розповів о. Іван.

Агресія, злоба, радикалізм і ненависть. Отець Іван переконаний, ці емоції штучно розкручуються, адже тоді керувати людьми стає легко. І єдиний спосіб протистояти цьому – пустити в своє серце Бога. «Нам треба повернутися до внутрішнього спокою, миру і християнської ідентичності, коли ми будемо дивитися на людину як образ Божий – навіть якщо це ворог, який у нас стріляє», – запевняє військовий капелан.

Департамент інформації УГКЦ