Департамент військового капеланства Патріаршої курії УГКЦ продовжує друк листів родичів та друзів полеглих Героїв до своїх найдорожчих у рамках проєкту “Листи війни”.
Лист матері Сінькової Тетяни до свого сина – полеглого Героя Сінькова Сергія.
“Життя неможливе без тебе…”
Привіт, Синочку!
Після твоєї смерті я не живу, а існую. Життя моє продовжується без тебе, мов той страшний сон, якому немає пробудження.
Згадую той час, коли Господь подарував мені тебе – на Великдень. В цей день я була найщасливішою мамою, коли побачила тебе після народження. Перша посмішка… Моя душа, маленький смуглявий хлопчик – 48 сантиметрів, 2 кілограми 500 грам, губки малесенькі з ободочками, чорні, як вуглинки, оченята з довгими війками – немов маленьке ангелятко. Ти підростав, і я мріяла, що ти будеш моєю опорою та підтримкою. Це були найщасливіші наші дні. Мені було дуже важливо, щоб ти виріс розумним, сильним, чесним – справжнім чоловіком. Таким ти став… Я не встигла натішитись тобою, Сину!.. Твоя життєва дорога не була легкою і безтурботною, але ти пройшов свій земний шлях гідно, залишивши по собі добрі справи та прекрасну пам’ять у серцях всіх, хто знав тебе.
Іноді хочеться завити, щоб відпустити весь біль, що рве серце і душу на шматки. Життям це вже не назвеш – це просто земне пекло, кожен день починається і закінчується думками про тебе…
Ти пройшов Майдан, тяжкі бої в АТО, де отримав важку травму, переживав втрату на війні свого дядька. Коли розпочалося повномасштабне вторгнення, був першим, хто повідомив мені цю страшну новину, бо хвилювався про мене . Знаючи, що таке війна, не вагаючись пішов боронити державу, та виконав свій військовий обов’язок із честю. Ти загинув за всіх нас, не шкодуючи свого життя…
Я не забуду той страшний день, коли сказали, що тебе більше немає. Моя дитина – мої крила… навіки зламані… Ця рана на серці не загоїться ніколи. Не про таке майбутнє я для тебе мріяла! Не можу усвідомити, що більше не пригорну тебе, не побачу, не поцілую. Лишились тільки сльози і твоя могила… Синочку, я пам’ятаю кожну мить, кожне твоє слово, кожен рух, кожен крок, твою щиру посмішку і пораду. Ти навіки в моєму серці, в думках, у спогадах, в крові… Кожного дня я обіймаю тебе материнськими молитвами, нехай вони зігрівають тебе.
Рідний, єдиний, сміливий, добрий, щедрий, завжди усміхнений, готовий допомогти… Ти – мій найкращий! Ти – мій син! Колись мої руки тримали тебе, а тепер лише твої нагороди. Знаю, ти завжди поруч і оберігаєш мене з неба. Я нестиму пам’ять про тебе скільки Господь дасть мені сили. Любитиму тебе вічно! Одного прошу: прости, що не вберегла! До зустрічі у вічності…
Мама
Інформаційна довідка про Воїна:
Сіньков Сергій Юрійович (позивний «Єнот») народився 29 квітня 1989 року в с. Олександрія Рівненського району, Рівненської області. Вірний військовій присязі, під час виконання бойового завдання, захищаючи територіальну цілісність і суверенітет України – 22 березня 2022 року героїчно віддав своє життя у м. Костянтинівка Донецької області.
