#Листивійни. Лист матері полеглого Героя Наталії Ременюк

У рамках проекту “Листи війни” Департамент військового капеланства Патріаршої курії УГКЦ продовжує друк листів матерів та родичів полеглих Героїв до своїх найдорожчих, яких втратили на війні.

Лист матері Наталії Ременюк до свого сина Ременюка Андрія, який загинув захищаючи Незалежність України 08.12.2014 р. в с. Піски. Доброволець – Кіборг.

“Добрий день, моє Сонечко, мій Ангел, мій синочок Андрюшенька!

Пишу тобі листа у Вічність. Так трапилося, що ця проклята війна забрала Тебе від мене 08.12.2014 року. Ти був на Майдані, потім ДАП-Кіборг, потім с. Піски. На війну Ти пішов Добровольцем, про твої наміри захищати, воювати за Незалежність України я навіть не знала. Я дізналася, що Ти там був тільки тоді, коли Ти загинув. Для мене Ти був “на будівництві”.

Синочку, я добре пам’ятаю той день, 16.09.1986, 5:45 ранку, коли Бог подарував мені “риже Сонечко”, хоча твоя сестра народилася смуглою. З самого дитинства Ти був лагідним, сором’язливим, жалів звірів, пташок, приносив додому їх і “лікував”. А ще, Синочку, я згадую, як Ти взимку приніс в квартиру собачку з цуценятами, заховав їх під ліжко і нікого не пускав до спальні. Дуже любив свою собаку Джессіку, яка була вірна тобі за твою любов до неї.

Тільки Ти один знав, які квіти я люблю і завжди їх дарував. Пам’ятаю, що Ти завжди цікавився історією, географією. Коли відпочивав в “Артеці” – зайняв І місце по історії на Олімпіаді, тебе показували по телебаченню. Бачила вся Україна! Знав би Ти, якою я почувала себе гордою! А потім Ти їздив в Ольвію на розкопки, ти завжди чекав літа, щоб поїхати. Відмовлявся навіть від поїздки на море.

Моє Сонечко, Ти виріс, закінчив школу, поступив до технікуму, теж добре закінчив. Одружився, я дочекалася внучка Кірюшу. Він такий же, як і ти – всім цікавиться, вже вміє читати, писати, дружить з дідусем. Дідусь для Кірюші – на першому місці. Кірюші не вистачає тебе. Тетяна – твоя дружина, вже 6 років займається волонтерством, у неї багато нагород. Вона тримається, але бачу, як вона сумує за тобою.

Синочку мій, Сонечко, серце обливається кровавими сльозами за Тобою, але я пишаюся Тобою, що у скрутну годину для України, ти не заховався, нікуди не поїхав, як інші, а став на захист незалежності своєї країни. Твої побратими розказували, що запитували тебе: “Андрію, чому ти пішов воювати? Адже ти з Луганської області”. А ти їм відповів, що не хочеш, щоб кацапська орда топтала землю України, щоб знущалися над рідними! Брянка – це теж Україна! За твою відданість Україні тебе нагородили орденом “Богдана Хмельницького” ІІІ ступеня (посмертно) та відзнакою “За оборону Донецького аеропорту”. Сонечко моє, якби ж я тільки могла, якби ж тільки Бог дозволив, я б за тебе віддала своє життя, щоб ти міг ростити свого синочка, віддати свою любов.

Нещодавно заїжджали до тебе, Кірюша побіг вперед, а коли ми підійшли ближче, то побачили, що він стоїть навколішки, хреститься, положив на могилку печиво, яке не доїв, заплакав і просив тебе оберігати його, його матір, бабусю та дідуся. А ще сказав, що дуже сильно тебе любить і як йому не вистачає тебе.

Синочку, Герой мій, я тебе дуже люблю! Ти завжди в моєму серці! Я вірю, що ми з тобою зустрінемося і я тебе обійму, пригорну до свого серця, відчую запах твоєї голівоньки. Я тебе дуже сильно люблю! До побачення! Твоя матуся…”

Детальніша інформація про полеглого воїна Ременюка Андрія: http://memorybook.org.ua/20/remenyk.htm

#Листивійни