Департамент військового капеланства Патріаршої курії УГКЦ продовжує друк листів родичів та друзів полеглих Героїв до своїх найдорожчих у рамках проєкту “Листи війни”.
Лист матері Оксани Козяр до свого єдиного сина – полеглого Воїна Дмитра Козяра (05.03.1993 – 18.03.2022 рр).
“Привіт, сину.
Кожного дня я згадую твої дитячі пустощі та підліткові вибрики. Твою щиру посмішку та як проводила рукою по твоєму волоссю. Згадую, як ти любив швидкість та гучну музику, як не міг всидіти на місці. Пам’ятаю твої неперевершені ідеї, можливо, не самі найкращі, але головне – швидкі і одночасні. Я згадую тебе щодня та щогодини. Яким ти був. І головне, яким ти став… Неочікувано для всіх і для самого себе, ти виріс з бешкетного хлопчини в справжнього чоловіка. Ти знав, що мав робити і розумів – навіщо та заради кого. Дякую тобі за гордість, що я відчуваю кожної хвилини. Сумую за тобою кожної секунди. Люблю тебе все життя.”
Інформаційна довідка про Воїна:
Молодший сержант Козяр Дмитро Сергійович загинув 18 березня 2022 року внаслідок ракетного авіаудару російських окупантів по військовій казармі в м. Миколаїв.
Дмитро народився 05.03.1993 року в смт. Овідіополь Одеської області, після школи отримав професію судокорпусника-ремонтника. Працював на нафтовому терміналі. Дуже любив свою родину, свого сина, був оптимістом. Захоплювався риболовлею та автомобілями, дуже любив тварин, був дуже доброю людиною та мав багато друзів.
Після початку повномасштабної війни 25 лютого 2022 року пішов захищати Україну. Брав участь у боях під Миколаєвом у складі 35 Окремої Бригади Морської піхоти імені контр-адмірала Михайла Остроградського 137 Окремого Батальйону Морської піхоти.
Поховали його 23 березня 2022 року в смт. Овідіополі. Дмитра посмертно було нагороджено Орденом «За мужність» ІІІ ступеня. Йому назавжди 29 років.
