Департамент військового капеланства Патріаршої курії УГКЦ продовжує друк листів родичів та друзів полеглих Героїв до своїх найдорожчих у рамках проєкту “Листи війни”.
Лист матері Фетісової Світлани до свого сина – полеглого Героя, солдата Фетісова Миколи (22.05.1994 – 20.05.2022 рр.).
Вітаю, мій рідний.
Сьогодні знову була у Михайлівському. Стояла біля Стіни Пам’яті загиблих захисників України. Хоча я її називаю Стіною Сліз, стільки вже там їх пролито, тих сліз… Дивилася в твої блакитні очі. Так хотілося відчути твої міцні обійми, як в нашу останню зустріч першого березня 2022 року, коли ти молив їхати з тобою до Львова, бо в Києві небезпечно, а в тебе там волонтерські справи. Так ти мені сказав, і я повірила… Я відмовилася, бо відчувала, що моє місце саме тут, в рідному Києві. Запевнила, що буду обережною і обов’язково спускатимусь у сховище. Потім декілька тижнів поспіль приїжджали твої друзі – волонтери, і я віддавала залишки туристичного спорядження твоєї туристичної компанії «Like to hike»: спальники, каремати, газові пальники, балони, тенти. 24.02.2022 ти написав у ФБ, що «Like to hike» ставить туристичну діяльність на паузу, що зараз є важливіші речі, і нам треба єднатись та допомагати нашій країні. Ти рідко телефонував, отримувала тільки повідомлення, казав, що багато роботи. 07.03.2022 ти попросив благословити вас з Аліною. Була здивована, але прийняла твоє рішення, хоча знала, що ще перед від’їздом до Львова одруження не входило в твої плани. Та війна міняла всі наші плани дуже швидко.
А вже 10.03.22 ти написав в Instagram: “10 березня 2022 року я прийняв присягу на вірність народу України як солдат ЗСУ. Я зробив це добровільно, розуміючи своє призначення і обов’язок. Я пишаюся Українцями, ще ніколи не бачив такої згуртованості, допомоги один одному. Не давайте сумнівам збити вас з шляху! Перемога близько!” Я знаю, як тебе любили і підтримували друзі. Коли збирали на новий пікап, то збір був закритий за декілька годин.
12 березня ти вітав мене з днем народження, вибачався, що не поруч і обіцяв, що відсвяткуємо разом. Я так вірила, молилася, просила захисту для тебе і наших воїнів…
22 травня ніч не спала, роздивлялася твої дитячі фотографії, о 6.30 відіслала для тебе вітання в Telegram. Ми давно з тобою не розмовляли. Тільки короткі повідомлення. Іноді чекала хоча б одного слова, або навіть плюсика. Зранку друзі вітали з твоїм двадцятивосьмиріччям, а о 10.15 зателефонувала Аліна і сказала, що тебе вже немає… І далі темрява…
Настя з Альоною знайшли твоє улюблене дерево, ліванський кедр, і посадили в лісі біля озера в Пущі, де ти любив відпочивати з друзями. А Анна на Тенерифе посадила сім сосен на твою честь. І ще багато друзів підтримали цей флешмоб. На твій день народження минулого року я теж посадила ліванський кедр на схилі перед нашими вікнами. Він кожного ранку радує мені очі і зігріває душу.
А ще на твою честь і завдяки чудовим людям, які зараз мене оточують, я змогла піднятися на Говерлу. Навіть не уявляю, скільки разів за десятирічне існування «Like to hike» ти був на цій вершині, скількох людей закохав в гори, а скільки б ще міг…
Люблю. Горюю і пишаюся. Твоя мама.
Інформація про Воїна:
Фетісов Микола Валентинович, 22.05.1994 – 20.05.2022, місто народження – Київ.
Солдат, топогеодезист обслуги взводу звукометричної розвідки батареї управління та артилерійської розвідки в/ч А0998, 24 ОМБр імені короля Данила.
Загинув 20.05.22 під Білогорівкою Луганської області під час виконання бойового завдання.
Нагороди:
Орден “За мужність” ІІІ ступеня, Указом Президента України від 9 січня 2023 року №8
Орден “Хрест Героя”, наказ №225А-АД Міністерства оборони України від 24.03.2023.
