#Листивійни. Лист матері полеглого Героя Бондаренко Віри Василівни до свого сина

З нагоди Дня Героїв, який відзначається в Україні 23 травня, Департамент військового капеланства Патріаршої курії УГКЦ продовжує друк листів матерів полеглих Героїв до своїх синів у рамках проекту “Листи війни”.

Бондаренко Віра Василівна (1970 р.н.) – мама Чернігівського героя Валерія Бондаренко, голова Новгород-Сіверського відокремленого підрозділу ГО “Єдина родина Чернігівщини”.
“Доброго дня, синочку! Згадую та сумую за тобою кожного дня… Посилаю свого листа на Небо і вірю, що воно дійде до тебе, і ти прочитаєш, і тихо посміхнешся….
Лину думками в минуле і згадую той час, коли я тебе вперше побачила після народження і зрозуміла: ти – моє життя ! Перші кроки, посмішка, маленькі рученята викликали в серці таку радість, що хотілося обійняти весь світ! Ти підростав і я мріяла, що будеш моєю надією, опорою, моїм сенсом життя. Це були найщасливіші наші дні!
Для мене було дуже важливо, щоб ти виріс сильним, розумним, справжнім чоловіком. Ти мріяв стати військовим і мрія твоя здійснилася. Ти – офіцер! Гарна виправка, форма, золоті погони і приклад для молодшого брата Івана. По закінченню школи і він стає курсантом Львівського військового інституту. Чудове свято – випуск молодих лейтенантів, всі вітали, хтось по-доброму заздрив синам-офіцерам, а в мене була не тільки радість, а й незрозуміла тривога, бо знала, що військові – це не тільки гарна форма, але й велика відповідальність…
Потім твоє одруження, народження донечки, все складалося так гарно, жити та й жити, але в наше життя увірвалася війна… І ось ти вже капітан Збройних сил у складі 24-тої механізованої бригади, командир роти на кордоні Сумщини. Телефонував, говорив, що служиш майже дома, а один раз ми навіть зустрілися. Серце стискалося, земля йшла з під ніг від хвилювання, якби ж я знала, що то була остання зустріч – обняла б, розповіла, як сильно люблю тебе. Просила: “Синку, бережи себе і підлеглих.” Тоді всі матері України молилися Богу, щоб зберіг їм дітей, думали, що ця війна якесь непорозуміння і скоро закінчиться, але де там…
Ось і молодший Іван в складі 354 механізованої бригади на Донбасі, в самому пеклі, під Горлівкою. Я плачу і молюся вже за двох: “Господи, врятуй моїх дітей, не дай загинути на рідній землі“, а серцем відчувала, що трапилася біда… Якби були в мене крила, я б пташиною полетіла до тебе і закрила від ворожої кулі, якби можна було б замінити моє життя на твоє – зробила б це, не вагаючись. Тепер вже не можна заглянути в рідні очі і щось запитати, тепер прошу Бога , щоб прихистив тебе, дав спокій душі та зраненому тілу. Молюсь, щоб закінчилася війна, адже молодший син Іван, племінник і твій хрещений – військові, виконують важливу місію – бережуть наш спокій і мир. Також молюсь за твою 24 механізовану бригаду і дякую твоїм побратимам, що не забувають. Недавно написали мені: “Ми пам’ятаємо Вашого сина. Сказати, що він був гарним офіцером – це нічого не сказати, він був Офіцером і Людиною від Бога. Зараз він Янгол-Охоронець 24 бригади.“
Ціла армія матерів, дружин і дітей втратили рідних, а з ними і радість життя. Скажу тобі синок, ми до цих пір горюємо і плачемо, але зрозуміли головне – ми хочемо бути гідними своїх Синів – Героїв. Родини Воїнів, загиблих в російсько-українській війні, об’єдналися в громадську організацію “Єдина родина Чернігівщини” і нашим гаслом стали слова: “Біда не зламала – біда об’єднала”. На превеликий жаль, наші ряди поповнюються – гинуть на війні молоді і найкращі. З нами волонтери, небайдужі люди. Ми підтримуємо один одного, так як і ви, стали плече до плеча – разом і до перемоги. Наше головне завдання – зберегти пам’ять про вас, не дати її приспати, забути, а донести до людей правду про цю війну і ваш подвиг. Ви – Герої і ваші імена вже записані в новітній історії України.
Я прощаюся з тобою синку, але ти поряд зі мною кожної хвилини, кожної миті. Передавай вітання хлопцям від їх матусь, вони поряд зі мною, а в нас це не остання розмова, ти будеш все бачити моїми очима і слухати мої розповіді.”
Березень 2017 року
Бондаренко Валерій Миколайович (15.10.1989-14.08.2014) – капітан, посмертно майор ЗСУ. Командир роти в/ч А 0998 24-тої окремої механізованої бригади ЗСУ. Загинув 14 серпня під час виконання бойового завдання по блокуванню м. Луганська в районі смт. Новосвітлівка. Нагороджений двома орденами Богдана Хмельницького II та III ступенів.