#Листивійни. Лист дружини полеглого Героя Войтенко Діани Василівни

У рамках проекту “Листи війни” Департамент військового капеланства Патріаршої курії УГКЦ продовжує друк листів матерів, дружин та родичів полеглих Героїв до своїх найдорожчих, яких втратили на війні.

Войтенко Діана Василівна, 1970 р. н., м. Біла Церква, Київська область, дружина старшого прапорщика Войтенка Івана В’ячеславовича, 72-а окрема механізована бригада.
“Здраствуй, мій любий Ванюша!
Ніколи не думала, що буду писати тобі листа, який ти не прочитаєш. Скоро 2 роки, як тебе з нами немає, але я все-одно не хочу в це вірити. Мені здається, що ти є, десь там далеко, і скоро приїдеш додому, у відпустку…
Кажуть, що час лікує, але це неправда. Просто з цим звикаєш жити, а іноді біль стає ще сильнішим. Коли мені сказали, що ти загинув, я відчула як земля йде з під ніг. Я не розуміла, як мені жити без тебе і чи зможу я?! В одну мить наше життя перевернулось. Рухнули всі наші плани на майбутнє, але я розуміла, що у нас є діти і треба жити, бути сильною. Діти відразу подорослішали, а я почала дивитися на світ зовсім іншими очима.
А пам’ятаєш, Ваня, як ми з тобою, починали наше сімейне життя? Здається наче це було вчора, а минуло вже 26 років. Я пам’ятаю як ми з тобою познайомилися, як ти мені освідчився у коханні, пам’ятаю те радісне хвилювання, коли ми з тобою стояли в РАГСІ перед церемонією, які ми були з тобою щасливі. Я пам’ятаю кожну хвилинку нашого з тобою життя, коли народилася наша дочка, а потім, через 2,5 роки, і син. Я пам’ятаю все.
Ти був дуже гарним батьком, нашим дітям пощастило, тільки шкода, що в наших онуків не буде такого дідуся.
Ванюша, у нас з тобою, хороші діти. Вони молодці. Ти можеш ними пишатися. Алінка закінчила навчання і працює по спеціальності, як ти і хотів, а Славік – пішов по твоїх стопах, він старшина роти і скоро, після закінчення військової Академії, стане лейтенантом. І буде у нас династія військових – дідусь, тато, син.
Я впевнена, що ти і так все знаєш, бачиш нас з небес, як нам не вистачає тебе та твоєї підтримки. Ти тепер наш Янгол Охоронець.”
Інформація про полеглого Героя: Войтенко Іван В’ячеславович («Дядя Ваня»).
Дата та місце народження: 22 січня 1974р.н, с. Вільна Тарасівка, Білоцерківський р-н, Київська обл.
Дата та місце загибелі: 27 липня 2018 р., сел. Новолуганське, Бахмутський район, Донецька область.
Звання: Старший прапорщик.
Посада: Командир взводу.
Підрозділ: 72-а окрема механізована бригада.
Обставини загибелі: Загинув 27 липня 2018 р. внаслідок мінно-вибухової травми, зазнаної під час інженерної розвідки передових позицій ЗСУ поблизу смт Новолуганське (т.зв. «Світлодарська дуга»). «Завершивши огляд та знявши декілька російських «сюрпризів», він залишився в небезпечному районі й прикривав вихід групи, яка доставляла докази російської агресії, – розповів речник інфослужби ООС. – Впевнившись, що група відійшла на наші позиції, доповів про завершення виконання завдання. За мить пролунав вибух. Підлеглі за хвилину були біля свого командира, але врятувати його вже не змогли. Ймовірно, спрацював керований ворогом фугас».
Сімейний стан: Залишились дружина, донька і син-військовослужбовець.
Місце поховання: м. Біла Церква, Київська область, кладовище «Сухий яр».