#Листивійни. Лист дружини полеглого Героя Бойко Світлани Володимирівни
У рамках проекту “Листи війни” Департамент військового капеланства Патріаршої курії УГКЦ продовжує друк листів матерів, дружин та родичів полеглих Героїв до своїх найдорожчих, яких втратили на війні.
Бойко Світлана Володимирівна, 1978 р.н., Рівненська область, смт. Клевань, дружина загиблого сержанта Бойко Олександра В’ячеславовича, 93-я окрема механізована бригада.
“Привіт, мій любий Ангеле!
Знову між нами кілометри, кілометри, які неможливо подолати. Ця відстань ятрить мою душу, серце стискається від болю, сльози заповнюють очі. Але ми не в силі щось змінити. Доля безжально роз’єднала нас. Тебе забрала у свої обійми Вічність, а я лишилася в полоні у Життя.
Ти знаєш, наш син уже такий дорослий! Йому так не вистачає сильного батьківського плеча, мудрої поради. Але він молодець! Він впевнено, крок за кроком долає всі життєві перешкоди. Його постать мені нагадує тебе. Він – моя підтримка, мій захисник!
А наша донечка-потішка, татова квіточка. Вона так хоче теплих таткових обіймів, захисту та розуміння. В її карих очах і привітній посмішці твоє обличчя. Їй так хочеться бути дорослою. Але всьому свій час! Вона – моя розрада і помічниця.
Батьки тримаються одне одного. Батькові скроні вкрилися сивиною. Мамине лице заполонили тоненькі зморшки. Як їм важко без тебе, без твого веселого погляду, жарту, твоєї синівської любові і турботи.
Мені так хочеться обернутися голубкою, піднятися у піднебесся і там хоч на хвилиночку зустрітися з тобою, обійняти тебе, вирішити всі проблеми, обговорити плани на майбутнє. Але…. все це нездійсненні мрії. Залишаються лише приємні спогади, спогади, які додають сили, віри у прийдешній день. Ти знай, ти назавжди з нами в наших серцях, ти не помер, лише поруч йти перестав. Я завжди звертаюся до тебе за порадою. Ти часто приходиш до мене у снах і підказуєш, як вчинити в тій чи іншій ситуації.
Я вірю, що настане момент, коли ми зможемо зустрітися. Але ще не час. Ще дуже багато планів, ще багато невирішених питань, ще потрібно допомогти дітям знайти свій шлях у житті, ще потрібно потурбуватися про батьків. Життя продовжується, його треба прожити гідно.
Бувай, мій хороший, мій найкращий Герою!”
Інформаційна довідка: сержант Бойко Олександр В’ячеславович, старший навідник, 15.01.1977р.-12.02.2015р.
Більше про Героя: http://memorybook.org.ua/2/boykooleks.htm