#Листи війни. Лист матері полеглого Героя Мотиль Людмили Іванівни
Департамент військового капеланства Патріаршої курії УГКЦ продовжує друк листів матерів полеглих Героїв до своїх синів у рамках проекту “Листи війни”.
Мотиль Людмила Іванівна (село Сергіївка Покровського району Донецької області), мама загиблого Героя Мотиля Сергія Анатолійовича (04.09.1991 – 01.12.2015).
“Доброго вечора, мій рідненький синочок Сєроженька!
Сьогодні 8 травня 2020 року, і сьогодні – 4 роки 5 місяців і 7 днів як ми з тобою не бачились і не спілкувались. І вже 6 років йде у нас на Донбасі війна. Війна, яку ніхто із нас не очікував, війна, яку розв’язали наші «брати», війна, яка забрала тебе, мій рідненький, у мене. Мій Сєрьоженька, мій синочок, моє сонечко, мій рідненький, ми так з татом і з Юрою скучили за тобою, що інколи немає сил.
Я кожного ранку запалюю свічечку і прошу Господа нашого Ісуса Христа, щоб у тебе було все гаразд, щоб ти зустрів свою кохану і був щасливим там, на небесах.
А кожного вечора я дивлюся на небо і благаю Господа побачити тебе, мій рідненький, у зірочці.
Як ми з татом скучили за тобою.
Я згадую 18 лютого 2015 року, коли ми з татом проводжали тебе і Юру у військомат. Юрочку ми дочекалися, а тебе, мій рідненький, ні.
Я закриваю очі і бачу, як ви на хвилинку приїжджали додому провідати нас, своїх батьків, і дізнатися, чи все у нас гаразд, чи ніхто нас не ображає. Я закриваю очі, і мені здається, що ти обіймаєш мене за плечі, як завжди, і кажеш: «Моя мамуля, моя рідненька мамуля». Я не пригадую, щоб ти на мене казав «мама», ти завжди казав «мамуля». У мене в очах стоять ті моменти, коли я веду тебе у 1-ий клас, коли ти вчишся їздити на велосипеді, коли ти складаєш присягу в Армії. З моєї пам’яті не можна стерти ті моменти, коли ти хворів маленьким і не міг полоскати горлечко. Я пам’ятаю, як ти мене возив на своєму мотоциклі «Ямаха» (вперше мені було дуже страшно, а потім я зрозуміла, що з тобою мені не страшно ніде і анітрохи). У мене так багато залишилось подарунків від тебе, а маленьке дзеркальце, що ти мені подарував, завжди зі мною. І коли я дивлюся в це дзеркальце, мені здається, що ти поруч зі мною. Коли приходжу у твою кімнату, мій любий синочок, а в ній все стоїть так, як поставив ти (нічого не змінилося за ці роки), я з тобою балакаю і знаю, що ти зі мною, я тебе відчуваю серцем, моя рідненька кровиночко. У мене у вухах ніколи не замовкне твій голос, коли ти мені казав: «Мамуля, ми тут (у Пісках), щоб ти спала спокійно».
Мій синочок, я хочу попросити у тебе пробачення за мої щоденні сльози, пробач, мій любий, мою слабкість. Одне мене втішає, що прийде час, і ми з тобою зустрінемося, і довго будемо стояти в обіймах, і я буду відчувати твої сильні руки на своїх плечах і буду дивитися у рідненькі очі. А поки що зараз я милуюся, як до мого вікна прилітає горличка (я знаю, що це ти, мій синочок), я її годую і розмовляю з нею.
Інколи я благаю Господа, щоб Він допоміг мені пробачити заклятого ворога – росію (кажуть, що треба вміти пробачати ворогів), але поки що у мене це не виходить.
Ну добре, мій рідненький, я тебе, мабуть, відволікла від справ своєю розмовою, пробач мені.
Надобраніч, буду чекати, що ти прийдеш до мене уві сні, мій любий, мій рідненький Сєрьоженька.
Цілую. Твоя мамуля.”
Інформація про загиблого Героя:
Солдат Мотиль Сергій Анатолійович – військовослужбовець 93-ї окремої гвардійської механізованої бригади Сухопутних військ Збройних Сил України.
Народився 4 вересня 1991 року в селі Сергіївка Красноармійського (нині – Покровського) району Донецької області. У 2006 році закінчив 9 класів загальноосвітньої школи селища міського типу Желанне Ясинуватського району Донецької області, у 2009 році – професійно-технічне училище №43 міста Авдіївка Донецької області, у 2012 році – заочно Донецький індустріальний технікум за спеціальністю «технік-механік по ремонту автомобілів і двигунів».
У 2009-2010 роках проходив строкову військову службу у 208-й зенітній ракетній бригаді Повітряних Сил Збройних Сил України (військова частина А1836, місто Херсон).
З грудня 2010 року працював підземним гірником на шахті імені О.Ф.Засядька (місто Донецьк).
18 лютого 2015 року мобілізований до лав Збройних Сил України. Служив у 93-й окремій гвардійській механізованій бригаді Сухопутних військ Збройних Сил України (військова частина А1302 (польова пошта В2830), селище міського типу Черкаське Новомосковського району Дніпропетровської області).
З 2015 року брав участь в антитерористичній операції на сході України.
1 грудня 2015 року солдат Мотиль загинув поблизу селища Піски Ясинуватського району Донецької області, підірвавшись на «розтяжці». Військовослужбовець закрив собою гранату, врятувавши життя трьох побратимів.
4 грудня 2015 року похований на кладовищі села Сергіївка Красноармійського (нині – Покровського) району Донецької області.
Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (16.01.2016; посмертно).
Залишились батьки та брат.
#Листивійни