Книги отця Андрія Зелінського презентують у Чернівцях

Військовий капелан отець Андрій Зелінський (м. Київ) презентує у Чернівцях свої книги “На ріках вавилонських” та “Соняхи”.

Дата і час презентації – 15 жовтня, 16.00

Місце проведення заходу – Єзуїтський костел Найсвятішого Серця Ісуса (вул. Шевченка, 2-А).

Книга “На ріках вавилонських” вперше була презентована на цьогорічному Форумі видавців у Львові. Нещодавно її презентували в Києві, і тепер – у Чернівцях.

– «Для мене зона АТО – це зона автентичності, це справжні люди, які стоять за справжні цінності і стоять за них теж по-справжньому, бо платять найдорожчим – власним життям, – каже отець Андрій Зелінський. – І це найщасливіші моменти мого священства, коли ти виконуєш свій прямий обов’язок добровільно і свідомо попри те, що довкола тебе свистять кулі. Коли ти слухаєш сповідь на горищі, над яким розриваються міни – не десь, а от прямо над тобою; коли ти перебігаєш з іншими військовими ділянки, які обстрілюють снайпери. Потім пробираєшся поміж будівель, бо там теж розташовані снайпери, аби вислухати сповідь і уділити святе причастя. Були моменти, коли я перебував на одному місці – пив чай і відійшов звідти на десять хвилин, поспілкуватися з кимось. За той час поки мене не було, снаряд АГС влучив в те місце, де я сидів і від нього нічого не залишилося…Йшлося про п’ять–десять хвилин часу. Коли був Святий вечір, день перед Різдвом, я розносив просфори по наших позиціях в Пісках і за 200 м переді мною міна влучає в одну із позицій і розпочинається бій і обстріли з трьох сторін.

Про книгу “Соняхи” автор говорить так:

“У цьому виданні не йдеться про перебіг подій в зоні АТО, це надзвичайні історії із життя захисників. Ця збірка є скромною даниною пам’яті – надзвичайно щирою і дуже відвертою – усім, хто пройшов крізь моє життя і назавжди залишився на варті вічності на полі збройного протистояння на сході України. Писалася книжка упродовж року воєнного протистояння у різних неспокійних і гарячих точках сьогоднішнього фронту. Інколи думки народжувались «там», а викристалізовувались у слово уже «тут». З цими хлопцями, молодими офіцерами Збройних Сил України, я познайомився і заприятелював майже десятиліття тому, протягом їхніх курсантських років у Академії сухопутних військ у Львові. З деякими із них підтримував спілкування упродовж усього цього часу, а згодом перетинався на стежках сьогоднішньої війни. Коли Україну підступно підштовхнули в жорстокий безлад кровопролиття, і рідну землю огорнула непроглядна темрява, вони запалали соняхами на полях української журби…”

Джерело: www.chas.cv.ua