Греко-католики в Австрії молилися за примирення, зцілення та єдність

Цьогорічний день восьмого березня для Української Греко-Католицької Церкви особливий, бо саме в цей час, сімдесят років тому, у Львові розпочався Львівський псевдособор, організований радянською владою, що передбачав ліквідацію УГКЦ.

Ці події глибоко закарбувалися у пам’яті віруючих та Церкви, про них згадували й українські греко-католики Австрії. З нагоди спомину трагічної річниці Кристоф Кардинал Шенборн, Архиєпископ Відня та Ординарій для католиків візантійського обряду в Австрії закликав священнослужителів та вірян на “Молитву до примирення, зцілення і єдності”. Подія виявилася настільки важливою, що не залишила осторонь навіть місцеву австрійську пресу.

Як пише австрійське видання “Kathpress”, з 8-го березня 1946 року для Української Греко-Католицької Церкви настають важкі часи переслідувань та придушення, які тривають аж до 1989-го.

З історії становлення: УГКЦ сьогодні є однією з найбільш релігійно і соціально значущих церков в Україні. Вона виникла в 1596 році в контексті «Берестейської Унії», коли частина православних єпископів наважилися відновити сопричастя з єпископом Риму.

Після багаторічної історії УГКЦ переживає заборону свого служіння в царській Росії, але одночасно отримує підтримку Габсбургами у Галичині. Коли землі Західної України переходять до Австро-Угорщини, греко-католики отримують великий простір для розвитку не лише на власній територій, а й у сусідній державі, де, щоправда, з’являється кілька невеликих українських громад.

Сталінський режим почав наступ проти УГКЦ незабаром після першої окупації Західної України у вересні 1939 року. Тисячі віруючих та десятки священиків  були вбиті, арештовані або депортовані. З приходом німецького вермахта на Західну Україну з’явилася надія, що весь цей жах для УГКЦ закінчиться. Сподівання розвіялися, коли нацисти показали своє істинне обличчя.

Наприкінці Другої світової війни Західна Україна знову належить совітам, які й надалі продовжують свою стратегію знищення УГКЦ. 11 квітня 1945 року був затриманий митрополит Йосип Сліпий. За цим послідували й арешти всіх єпископів.

З 8 по 10 березня 1946 відбувся так званий Львівський псевдособор, організований совітами за сприяння так званої «ініціативної групи», та за підтримки Російської Православної Церкви. На засіданні псевдособору прийняли рішення про скасування Берестейської Унії 1596, розірвання сопричастя з єпископом Риму та «повернення» УГКЦ до Православ”я.

Генеральний вікарій для католиків візантійського обряду в Австрії Юрій Коласа в своєму інтерв”ю для видання “Kathpress” підкреслив: “Сьогодні вже ніхто не сумнівається, що це зібрання було примусово вчиненим за заздалегідь розробленим планом радянських спецслужб. Архівні документи, та багаточисельні свідчення свідків цих трагічних подій, однозначно виявляють що воно було насильно скликане органами державної влади, без участі єпископів УГКЦ, яків цей час вже були ув”язнені. Таким чином, цей псевдособор з точки зору канонічного права і конституції не має жодної юридичної сили”.

Джерело: Новини УГКЦ