"Головне завдання капелана – розвиток духовних потреб у військовослужбовця", – інтерв'ю о. Любомира Яворського радіо "Воскресінню"
о. Любомир окреслив діяльність нещодавно створеного Департаменту, відзначивши головні завдання структури та кожного військового капелана зокрема.
Першою темою для розмови став сучасний стан запровадження в Україні інституту військового капеланства, що є однією з головних цілей, над якою працює Департамент, з боку Церкви, а також Рада у справах душпастирської опіки військовослужбовців при Міністерстві оборони України.
Отець відзначив проблеми, що стоять на шляху запровадження інституту: «Одною з них є те, що досить великий проміжок часу Україна була під режимом радянського тоталітаризму – часу, коли проповідалася зовсім інша ідея, без Бога, і це дуже сильно відображається у військовому середовищі. Але сьогоднішнє покликання Церкви відображається в її праці з військовослужбовцями, які відчувають потребу в такій опіці», – зазначив о. Любомир.
Головним завданням капелана отець вважає розвиток духовних потреб у військовослужбовця, а пізніше – його (військовослужбовця) душпастирську опіку.
Перевагою в створенні інституту військового капеланства о. Любомир називає унормування державно-церковних відносин, які рівномірно покладатимуться як на державу, так і на церкву, що полегшить їх обопільну співпрацю та дасть змогу виховувати військовослужбовця в патріотичному та морально-етичному дусі.
Щодо перспектив інтеграції українського капеланства у світові здобутки в цьому напрямку о. Любомир розповідає: «Ми в Україні вже випрацювали свою модель капеланства. Ми практично займаємося з військовослужбовцями у військових частинах, навчальних закладах, миротворчих операціях. Тобто ми здійснюємо всю ту душпастирську роботу, яку чинить військовий капелан в західній країні світу».
Згадуючи про інші церкви та релігійні організації, що існують на території України та задовольняють потреби вірних, отець відзначив діяльність Ради у справах душпастирської опіки та участь у ній 7 конфесій, що провадять свою діяльність при Міністерстві оборони та на місцях.
Безпосередньою душпастирською діяльністю о. Любомир називає військові прощі, які щороку проводить Департамент: до Люрду (Франція) та до Зарваниці, де військовослужбовці та їхні сім’ї мають можливість відчути та пережити присутність Бога у своєму серці, а також більше молитись та пізнати Його протягом прощі.
На завершення отець розповів про ще одну дуже важливу місію священика-капелана – супровід миротворчого контингенту держави у різні куточки світу.
«Ми маємо великі здобутки, бо незважаючи на те, що немає суто військового капеланства – угоди, договору з Міністерством оборони, але ми відправляємо наших священиків на миротворчі місії. Існує вже певна практика, досвід, перебування наших капеланів у Косово і в Ліберії».
Недоліком на цьому шляху о. Любомир вважає недосконалу нормативно-правову базу, оскільки віднедавна можливість поїздки військового душпастиря з українським батальйоном була обмежена. Проте заступник керівника Департаменту військового капеланства вважає можливим на спільних засадах держави та церкви розпрацювати нормативно-правовий документ, який би сприяв перебуванню священика-капелана з українським миротворчим контингентом та гідно представляв Україну в міжнародній спільноті.
http://www.rr.lviv.ua/mp3/pod.factu.coment/302.mp3 – прослухати запис інтерв’ю.
Прес-служба Департаменту військового капеланства