31 січня 2018 року на запрошення керівництва Інституту кримінально-виконавчої служби, голова Душпастирської ради з питань релігійної опіки у пенітенціарній системі України о. Костянтин Пантелей взяв участь у засіданні Вченої ради. Він виступив перед начальниками факультетів, завідувачами кафедр, науково-педагогічними працівниками Інституту та виборними представниками із числа курсантів з висловленням погляду на проблему формування та збереження кадрів для пенітенціарної системи.
“Складність цієї професії полягає у тому, що пенітенціарні установи закриті. Вони є місцем зосередження людей, звинувачених або засуджених внаслідок кримінальних злочинів. Місцем соціальної напруженості. Адже покарання є висловленням гніву від імені держави й цілого суспільства на злочинців. В’язні підлягають режиму, постійному контролю й різним обмеженням. Службовці ДКВС “репрезентують” і персоналізують цей гнів в очах в’язнів. Проте, водночас вони якось мають зберігати шляхетні риси, бути високо-моральними, інтелігентними й гуманними.
“Складність цієї професії полягає у тому, що пенітенціарні установи закриті. Вони є місцем зосередження людей, звинувачених або засуджених внаслідок кримінальних злочинів. Місцем соціальної напруженості. Адже покарання є висловленням гніву від імені держави й цілого суспільства на злочинців. В’язні підлягають режиму, постійному контролю й різним обмеженням. Службовці ДКВС “репрезентують” і персоналізують цей гнів в очах в’язнів. Проте, водночас вони якось мають зберігати шляхетні риси, бути високо-моральними, інтелігентними й гуманними.
Комплекс заходів духовної, морально-психологічної підтримки у повсякденній службі працівника кримінально-виконавчої сфери – відсутній. Державу не цікавлять питання реабілітації й відновлення, збереження здоров’я, соціальні можливості, такі, як місце проживання, відпочинок, час і заняття для сім’ї. Саме тому спеціалісти, на підготовку яких було витрачено 4 – 5 років не збираються пов’язувати свою кар’єру зі служінням в пенітенціарній системі понад три роки контракту. Некомплект та постійна пливність кадрів не пов’язані лише з платнею. Визначальним чинником цих процесів є відсутність реальних системних кроків держави до піднесення статусності працівника кримінально-виконавчої сфери.
З досвіду капеланів, головним змаганням кожної особи, яка переживає ув’язнення, є втримати почуття людської гідності. Саме гіднісні мотиви також дуже важливі для працівників колоній, в’язниць і пробації. Цю людську гідність має перед усім шанувати держава, яка наймає людину на службу з такими шкідливими чинниками. Крім того потрібно гарантувати у процесі спеціальної підготовки морально-психологічну й духовну працю з персоналом. Сьогодні цього нема. Система переживає кадровий голод. Матиме його і найближчими роками. Тимчасовим порятунком ситуації є прихід курсантів-випускників, які, переважно, не планують затримуватися на службі понад 3 роки.
ІКВС, що не отримав державного замовлення на підготовку фахівців, скоро може припинити фунціонувати. На моє переконання, збереження цього профільного закладу у Києві може компенсувати втрату спеціалістів, яка тимчасово і частково стабілізується завдяки службовцям ДКВС, які підпали під скорочення в різних областях України. Окрім того, аналітична, науково-дослідницька праця життєво потрібна для оцінки реального стану, прогнозування розвитку сучасної пенітенціарної діяльності суверенної України.
ІКВС, що не отримав державного замовлення на підготовку фахівців, скоро може припинити фунціонувати. На моє переконання, збереження цього профільного закладу у Києві може компенсувати втрату спеціалістів, яка тимчасово і частково стабілізується завдяки службовцям ДКВС, які підпали під скорочення в різних областях України. Окрім того, аналітична, науково-дослідницька праця життєво потрібна для оцінки реального стану, прогнозування розвитку сучасної пенітенціарної діяльності суверенної України.
В основі реформи пенітенціарної системи поставлені дуже високі вимоги до моральних, психологічних та фахових якостей персоналу Державної кримінально-виконавчої служби і пробації. У вихованні цих якостей свою провідну роль мають зіграти педагоги, душпастирі, правозахисники. Духовні й цінністні мотиви є в основі переміни життя колишнього злочинця. Сприймати й розуміти їх можливо лише у постійній взаємодії пенцтенціаріїв з капеланами.”
Пенітенціарне душпастирство УГКЦ
