Вистава «Володимир» у культурній програмі солдат-новобранців

У неділю, 27 жовтня, Київський молодіжний театр «Притча» поставив виставу «Володимир» у 101 окремій бригаді військової служби правопорядку. Глядачами історичної п’єси стали 200 новобранців, які через тиждень складуть свою першу присягу на вірність українському народу. Повна зала у культурно-освітньому центрі частини наповнювалась за правилами армійської дисципліни – по команді, без зайвої штовханини. За п’ять хвилин до початку взяв коротке слово актор театру Олексій Плохотюк, який грає одного з найколоритніших персонажів – верховного жерця Жеривола. Вийшовши з посохом, у хутряному костюмі, личаках, Олексій-Жеривол пояснив солдатам, яка тема зачіпається у виставі – непростий час, коли 1025 років тому українці відмовились від язичництва і прийняли християнську віру. Він також розказав, що в театрі грають не професійні актори, які своїми руками створюють декорації та історичний одяг, але щиро віддані справі народного театру.

40-хвилинне дійство, у якому було залучено півтора десятка акторів-аматорів, минуло на одному подиху. Декорації, бій барабанів, костюми перенесло глядачів у епоху Київської Русі. Солдати реагували на жарти і живі діалоги, якими багато п’єса, на вихід жінок-спокусниць, якими язичники намагались вплинути на рішення князя Володимира, на гарячі дискусії керівника держави з філософом про віру. Фінальна пісня постановки завершилась аплодисментами вдячних глядачів.

На Євгена Охримчука, новобранця із Житомирщини вистава справила позитивне враження. «Мені близька ідея християнства. Тема, яка піднята у виставі, дуже важлива, хоч і непроста. Як і зараз, у ті старі часи було багато вірувань. Утверджувати християнство було дуже нелегко. Мені особисто легше вірити в одного бога, ніж у сто богів. Я вірю, що Бог є і він мені помагає, веде по життю. Сподобалась постановка: жива, багато руху, активних суперечок. Найбільше запам’ятався персонаж жерця, який усіма силами відстоював свою «язичницьку правду». Він залучив усіх своїх людей, навіть нечисть, робив усе, щоб протистояти новому указу князя Володимира… Але як ми знаємо з історії, усе закінчилось не на його користь», – розказав Євген.

Від імені солдат театру за виставу подякував і старший лейтенант Максим Максименко. На його переконання, подібні постановки – дуже важливі для простого солдата, який має нелегкі військові будні. «Середньостатистичний солдат – це виходець із села, за його плечима часто – середня або середньо спеціальна освіта. Одне слово, ці хлопці у себе, може, ніколи й не бачили театру. У нашій частині є практика культурно-освітньої роботи. Щотижня на вихідних відбуваються заходи із залученням громадськості. Нещодавно новобранці відвідали музеї, дельфінарій. А на минулому тижні у цих стінах виступали солісти ансамблю Збройних сил України», – розповів лейтенант. На його переконання, постановка, в якій є багато живих діалогів, є гумор і дискусія – дуже добре сприймається солдатами. «Такий формат солдат краще сприймає, ніж академічні лекції високоповажних гостей. Актуальна і сама тема вистави. Зрозуміло, за одну виставу для себе людина не вирішить глобального питання – приставати до християнства чи ні, але те, що ми обговорюємо події того часу. Для молодої людини, яка ще не визначилась, яка розвивається – це дуже добра справа», – додав Максим Максименко.

Свою порцію емоцій отримали і актори. «Жрець» Олексій Плохотюк зізнався, що кожна вистава його бентежить як перший вихід на сцену, ще є хвилювання, чи не забув слова, є й переживання за спільну справу. Проте солдати тепло прийняли гру акторів-аматорів і виявились вдячними глядачами. Микола Федоров, який з самого початку грає роль князя Володимира, запевнив, що відчув контакт з глядачем. «Враження дуже позитивне. Приємно виступати перед такою великою аудиторією, насправді ж ми не завжди можемо зібрати стільки глядачів. Сподобалось і те, що солдати дуже зацікавлено слухали. У кульмінаційні моменти дискусії було так тихо, що, здавалось, чутно було дзижчання мухи – усі очі були зосереджені на нас. Не очікував такої реакції після фінальної пісні була – солдати шапки підкидували вгору, щиро аплодували», – розказує Микола.

Враження про виставу склала для себе і фотограф Аліна Журавська, яка вперше побачила постановку. «Кожен персонаж тут дуже чітко прописаний, ми бачимо роль кожного героя у складному історичному діалозі, внутрішні суперечності тої доби… Дуже цікаво, що піднята тема прийняття Україною християнства. Врешті-решт, ця тема актуальна для нас і сьогодні. Так що ми усі в деякій мірі можемо подивитись на себе збоку. Хто ми в сьогоднішній час, на якому ми боці?», – зауважила Аліна. На її погляд, постановка вистави «Володимир» у військовій частині – дуже хороша ідея. Адже п’єса у такому форматі – універсальна, вона буде цікавою для глядача будь-якої категорії. Тож її з задоволенням будуть дивитись як діти, так і дорослі, як у військових частинах, дитячих будинках, так і на вулицях міст під відкритим небом.

Нагадаємо, Театр «Притча» виник цього року з ініціативи військового капелана, греко-католицького священика о. Дам’яна Габорія. Отець Дам’ян запропонував молодим киянам створити театр і виступати з виставами духовної тематики у військових частинах, місцях позбавлення волі тощо. Владика Йосиф Мілян благословив створення театру. Режисер-постановник театру – Оксана Лукавенко.

Вистава «Володимир» – варіація на першу історичну п’єсу в українській літературі, була написана в 1705 році знаменитим українським богословом, письменником, математиком та філософом Теофаном Прокоповичем. Український переклад та адаптація тексту – о. Івана Тилявського. Це перша історична п’єса в українській літературі про запровадження київським князем Володимиром християнства в Україні-Русі. Виставу показали також на нічних чуваннях під час освячення Патріаршого собору Воскресення Христового УГКЦ.

Підготувала Леся Соловчук