У Київській фортеці відбувся прем’єрний показ вистави «Володимир» театру, що функціонує під патронатом Департаменту

15 серпня 2013 року у військовій частині Міністерства Внутрішніх Справ №3066, що на території історичної пам’ятки «Київська фортеця», відбувся прем’єрний показ вистави «Володимир».

Вистава приурочена до святкувань 1025-ліття Володимирового хрещення і представляє внутрішню боротьбу, філософське бачення і деякі варіації можливого процесу прийняття Володимиром доленосного рішення для всієї Київської Русі.

До молодих курсантів виставу привіз молодіжний духовний театр «Притча». Організований при Департаменті Патріаршої Курії УГКЦ у справах душпастирства силових структур України, театр став не тільки міжконфесійним але й об’єднав широке коло як глибоко віруючих і практикуючих християн, так і зовсім невоцерковлену молодь. Можливо, для когось акторська гра стане також шляхом пошуком живого Бога, як колись це було для Володимира.

Під час прем’єрного показу і до виконавців, і до глядачів, які фактично є їхніми однолітками, звернулися військові капелани о. Дам’ян Габорій та о. Любомир Яворський, заступник керівника Департаменту, які вже не перший рік в різний спосіб співпрацюють з військовими, прищеплюють молоді любов до ближнього і виробляють критерії оцінки дійсної краси і справжні цінності.

Режисер-постановник вистави Оксана Лукавенко, напевне, єдиний професіонал у театральній справі з усієї спільноти. Всі актори є аматорами, але надзвичайно відданими своїй справі.

Постановка здійснена за п’єсою Теофана Прокоповича і в Україні виконана вперше (хоча деякі спроби вже були в діаспорі 25 років тому).

Для того, щоб постановка дійшла до глядача, від ідеї до втілення було задіяно волонтерів з різних галузей, долучалися, друзі, батьки, знайомі, які шили костюми (мама Оксани) чи готували декорації (Лілія Гнатюк), а хтось долучився своїм транспортом.

Творчий керівник театру Марічка Сохацька зуміла зібрати і заохотити абсолютно різних як за віком, так і за фахом і віросповідання людей.

Наталя Саранчук, виконавець однієї з жіночих ролей, каже:

«Важко складати цілісне враження про виставу, коли ти стоїш позаду сцени чи готуєшся за кулісами до свого виходу, повторюючи слова і прохаючи в Господа підтримки.

Тут лишається власне хвилювання та емоції, а також довіра і присвята Богу своєї праці.

П’єса “Володимир” сповнена багатогранними персонажами, і працюючи над ними, кожний актор відкриває у собі щось нове і розвивається. Можу сказати, з власного досвіду, що через того персонажа, якого я граю, Господь мені показує недоліки в моєму житті і натякає на те, що варто ставати кращою і працювати над собою. А ще завдяки праці в театрі розумієш і відчуваєш силу спільної молитви перед виставою, після вистави, впродовж тижня, коли моляться за театр та організацію учасники молитовної групи. Це такий тонкий досвід, але він є.

Дякую нашій акторсько-організаційній сім’ї за натхненність, позитив і підтримку».

Євген завжди цікавився, що відбувається за лаштунками, і дебют в новій якості дозволив йому побороти внутрішній страх і відчути власну гідність.

Звукорежисер Андрій Гетьман, говорить, що не зважаючи на те, що театр фактично повністю працює на пожертвуваній добродіями апаратурі – він є найкраще забезпеченим з технічної точки зору.

Наступний показ вистави відбувся під час нічних чувань на освяченні Патріаршого собору в ніч з 17 на 18 серпня.

Хто ж з якихось причин не зможе побачити виставу вживу – зможе придбати диск із записом. Вже сьогодні готується відео-версія вистави (оператор – Вікторія Слободян).

Прес-служба Департаменту капеланства